Про геїв та підарасів

Хочу звернутись до "сучасної та прогресивної" частини населення, точніше до тих, хто такими себе вважає та відноситься до ЛГБТ спільноти. Чому під "європейськими цінностями" ви пропонуєте не комфортні міста, безпечне життя, якісні дороги, розвинену медицину, стабільну економіку та багатовікову історію й традицію, а бажання одностатевих стосунків? І чому ви нав'язуєте усьому світу свої власні “сучасні тенденції” у вигляді сексуальних девіацій та інших відхилень?

Будемо об'єктивними. Не можна заперечувати існування людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією як таких. Ми не можемо заперечувати, що для них існує власна площина соціального і культурного життя, як, наприклад, нічні клуби, в які я ніколи не піду, бо знаю, що вони для сексуальних меншин.

Так само як не можна заперечувати існування мух, не дивлячись на те, що вони відкладають яйця у лайно, літають поруч з гноєм. Який би не був їхній спосіб існування, вони є невіднятною частиною нашої природи та ланкою в екосистемі. Коли муха просто існує — ніхто не влаштовує на неї полювання. Але погодьтеся, коли вона жужжить у вас біля вуха — ви інстинктивно відмахуєтесь, коли сідає на тарілку — ви роздратовано махаєте руками чи серветкою. Коли геть нахабніє і зовсім не відлипає — ви беретесь за газету, адже це об'єктивно дратує. 

Ніхто не влаштовує полювання на відьом, не зазирає нікому “під ковдру” та не питає “хто з ким спить”. Але коли сексуальні меншини починають дудіти в дудки, волати на всю вулицю про їхній норов, бити в барабан та розмахувати прапорами, заявляючи на весь світ, що вони “не такі як всі”, й хтось утискає їх права, то вони перетворюються з геїв на підарасів, і стають трошки гірше за мух. Бо мухи жужжать і намагаються залетіти до нас у тарілку виключно через незнання етикету, а підараси роблять це свідомо, холоднокровно та не цікавлячись, чи хвилюють мене ці питання. Лізуть до шкільної програми та намагаються реалізувати свій коїтус у дитячій несформованій свідомості.

Тож, коли підараси хочуть танцювати на традиційних сімейних цінностях протиставляючи себе їм та намагаючись “по-новому” виховувати дітей, вони перетинають межу боротьби за власний простір.

Тому, окрім геїв існують ще і підараси, але й серед них є відокремлений вид - “ментальні підараси” - це ті, хто не маючи нетрадиційної сексуальної орієнтації, намагаються бути “в тусовке”. Вони хочуть йти "в ногу з часом" та слідувати віянням моди. При цьому вони за своє життя не допомогли жодному гею-прибиральнику, якого звільнили з ЖЕКу через орієнтацію. Так само вони не привнесли для країни нічого корисного, а тільки деструктив та лівацько-дегенеративні цінності.

Можна повторити слова президента Польщі — Анджея Дуди, який вже не перший рік дає нам приклад як і без сексуальних збочень бути частиною Європи: "Покоління моїх батьків протягом 40 років боролося за вигнання комуністичної ідеології зі шкіл, щоб її не можна було нав'язати дітям, не промивати їм мізки. Вони боролися не для того, щоб ми тепер прийняли, що прийде інша ідеологія, ще більш руйнівна для людини, ідеологія, яка під кліше поваги та терпимості приховує глибоку нетерпимість".

У підсумку хочу сказати, що найшкідливіший вид - “ментальні підараси”, адже вони не мають ані принципів, ані цінностей, ні ідеалів. І вся їхня боротьба — це результат внутрішніх комплексів і дитячих травм та бажання щось комусь довести, а не зробити щось корисне.

Тож, всі мають шанс залишатися людиною, але не всі його використовують.