Про Трампа, Медведчука та книгу "Справа Василя Стуса"

Насправді, стосовно книжки про Стуса, суддя вчинила шикарну річ. Особливо перед виборами. Якби вона винесла рішення проти Медведчука, то це йому б довелося бігати в апеляцію. Але тоді резонансу було б нуль. Всі б це відсвяткували і заспокоїлись. А за апеляцією стежили б, як за серіалом. З попкорном.

Але вона винесла рішення, яке задовольнило медведчука, навіть більше, це унікальний кейс, оскільки суддя вийшла за позовні вимоги позивача, і заборонила згадувати Медведчука як персонажа цієї книги без його згоди. Так з легкої руки судді Заставенко ця тема стає топовою на найближчі 30 днів..

А далі ми маємо зовсім недавній прецедент, коли Трамп подавав в суд на Болтона, щоб той так само не публікував свою подібну книжку, де нарцистичного Трампа виставлено в сміхотворному вигляді. Ця книжка ще до офіційної публікації так само розійшлася по руках. І точно так як у історії зі "Справою Василя Стуса", у ній не було нічого такого, чого б суспільство УЖЕ не знало. І Тому, коли суддя виносив рішення, він в мотиваційній частині так і написав, що задовольняти позов Трампа не має ніякого сенсу з тієї причини, що половина країни її вже і так має. І прочитала.

Тому, Медведчук краще б сидів тихо. Але мєнтовська натура взяла своє. Адже Вітя забув про маятник, який він, по своїй тупості, гойднув ще сильніше. І я не заздрю, коли той його наздожене з протилежного боку синусоїди.

"Улибаємся і машем".