Обвал "слуг", "стеля" "ЄС" та ОПЗЖ, тінь феодалізації і федералізації. Вибори-2020

ЦВК ще не скоро оголосить офіційні підсумки місцевих виборів-2020. Лише за кілька тижнів відбудеться другий тур голосування за кандидатів у мери великих міст. Але маючи результати екзіт-полів з багатьох міст, ми вже можемо зробити висновки про електоральні тенденції в Україні. Для цього порівняємо цифри екзіт-полів з офіційними результатами першого туру президентських виборів та виборів до Верховної Ради у 2019 році у цих самих містах. Таке порівняння буде цілком коректним, оскільки більшість політичних сил в Україні є лідерськими проектами, а рейтинги партій та їхніх лідерів зазвичай корелюються.

Щоб отримати уявлення про загальну електоральну динаміку по країні, нам достатньо проаналізувати зазначені показники Володимира Зеленського і партії «Слуга народу», а також результат двох головних опонентів владної команди з протилежних ідеологічних полюсів – Петра Порошенка і «Європейської солідарності» та Юрія Бойка і ОПЗЖ. ОПЗЖ хоч і не є лідерським проектом Бойка, але саме він є незмінним і впізнаваним представником цієї політичної сили на виборах Президента України. Зведені показники наведено у таблиці нижче. 

Більшість досліджень під час екзіт-полу провела компанія Liberty Report на замовлення ток-шоу Савіка Шустера. Ці дані є основою нашого масиву даних про результати цьогорічних місцевих виборів. Паралельно у певних містах свої дослідження проводили «Рейтинг» і КМІС. Їхні дані у таблиці позначено курсивом в дужках. Відомо про цілу низку інших екзіт-полів, але ми не беремо їх в розрахунок через недостатні відомості про замовників або виконавців.

У таблиці є перелік міст; результати Володимира Зеленського, Петра Порошенка і Юрія Бойка у першому турі виборів Президента України 31 березня 2019 року; результати партій на парламентських виборах 21 липня 2019 року; дані екзіт-полу щодо голосування за партії на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року.  

ЕЛЕКТОРАЛЬНІ ВИСНОВКИ

·  Обвал електорального рейтингу Володимира Зеленського та партії «Слуга народу». Варто подивитися хоча б на динаміку у Кривому Розі – рідному місті президента. Порівняно з першим туром президентських виборів його політична сила втратила там 17%, а порівняно з парламентськими виборами «слуги» отримали лише половину голосів. Всюди по Україні з весни-літа 2019 року владна команда зазнала однакового падіння утричі. Це показово, до речі. Виняток бачимо лише у Кривому Розі і Черкасах. Там ситуація для владної партії погіршилася удвічі.   

·  Київ і Львів можна вважати базовими регіонами Петра Порошенка і «Європейської солідарності». За півтора року у цих містах екс-президент і його партія якщо не втратили, то точно нічого не здобули. Зрештою, така ж картина у них і по інших регіонах. Показники цієї команди фактично не зросли. Навіть попри шалене падіння підтримки їхніх основних публічних опонентів – Зеленського і «Слуги народу». І це при тому, що Порошенко практично монополізував контроль над усією нішою державницьких і прозахідних політичних сил. Ні те, ні інше не дає йому підстав для відповідного зростання. Вже понад рік його потужний політичний і медійний механізм явно пробуксовує. Очевидний стрибок вгору бачимо лише в Одесі. Але це виняткова і непоказова історія для політичної сили Петра Порошенка.

·  За цих півтора року Бойко і ОПЗЖ так само залишаються майже при своєму. В окремих базових регіонах є лиш незначні коливання. Тож можемо зафіксувати, що на фоні падіння рейтингів владної команди, при потужних ресурсах і медіа-холдингу, ОПЗЖ залишається в межах свого електорального ліміту. Однак, попри прогнози, проекти Шарія і Пальчевського не змогли похитнути монополію ОПЗЖ у їхній спільній електоральній ніші в Києві та в загальнонаціональному вимірі.

·  Зеленський і «слуги» обвалюються, але «Європейська солідарність» та ОПЗЖ, як головні опоненти влади на двох ідеологічних полюсах, від цього провалу практично нічого не користають. Додамо сюди надзвичайно низьку явку виборців, яка свідчить не лише про пандемію коронавірусу. Очевидно, що виборець перебуває в певній емоційній ямі, у стані розчарування політиками і політичною ситуацією загалом.  Суспільство в роздумах або в очікуванні нових масштабних політичних проектів та рішень.

ІНШІ ПОЛІТИЧНІ ВИСНОВКИ І ПРОГНОЗИ

1)  Володимир Зеленський втрачає статус лідера суспільних симпатій. Це зумовить ланцюгову реакцію подальшої втрати ним впливу на парламент, на власну фракцію, на управлінську вертикаль і місцеві еліти. У цьому врешті-решт передсвідчиться кожен громадянин у державі.

2)  У президентській фракції і Верховній Раді стане більше безладу. Істотно активізуються розмови про дочасні парламентські вибори, які тепер мають відбудуться за новою пропорційною виборчою системою. Драйверами цього процесу стануть ті ж «Європейська солідарність» і ОПЗЖ. Хоч екзіт-поли не показують їм серйозного електорального приросту, в умовах суто пропорційної виборчої системи, а також через електоральну дезорієнтованість суспільства і тимчасову відсутність симпатичніших альтернатив, виборець двох відповідних ідеологічних ніш (прозахідної і проросійської) буде просто змушений голосувати саме за «Європейську солідарність» і ОПЗЖ. Саме така логіка рухатиме лідерами цих політичних сил. Хоча насправді, дуже складно передбачити зараз остаточний результат можливих виборів до Верховної Ради. Особливо в умовах високого антирейтингу усіх відомих політиків загальнонаціонального масштабу і за величезного впливу прокремлівського медіа-холдингу в Україні. 

3)  За підсумками дочасних виборів Верховної Ради точно втратить президент Зеленський. Його партія й близько не повторить результат липня 2019 року. Далі, за відсутності своєї фракції і свого уряду, президент остаточно перетвориться на «весільного генерала».

4)  Хотілося б наголосити і на ще одній, значно масштабнішій проблемі. Про неї я писав у статті для «Дзеркала тижня» ще влітку 2014 року. В умовах крихких державних інституцій і високого рівня корупції децентралізація матиме зворотній бік. В реаліях сучасної України наділені значно більшою ресурсною спроможністю і більшими повноваженнями місцеві еліти вестимуть державу до феодалізації. Подивіться на результат суто місцевих лідерських проектів хоча б у великих містах. Харків, Одеса, Вінниця, Хмельницький, Чернівці, Кривий Ріг і Маріуполь. І таких прикладів по всій країні буде безліч. Кожен з них розпоряджатиметься своїм особистим авторитетом по-різному, але така локалізація політичного лідерства точно шлях до фрагментації і розбалансованості управлінської вертикалі у державі. Особливо у часи слабкого президента.   

5)  Похідною загрозою може стати умовна федералізація. Коли у місцевих радах прикордонних територій відсутньою управлінською субординацією в країні і поширеною атмосферою нігілізму скористаються агенти ворожих спецслужб. Вони можуть ініціювати ухвалення відверто свавільних рішень або ж ініціювати незаконні псевдореферендуми на заздалегідь відому тематику. Своїми «п’ятьма питаннями від президента» Зеленський показав, що це цілком прийнятно і можливо.  

Отже, місцеві вибори-2020 не стали моментом якоїсь політичної розрядки чи позитивного перезавантаження країни, а лише ускладнили поточні і задавнені політичні проблеми.