Українці та зброя: порятунок чи трагедія?

На днях на сайті ВРУ з’явився проєкт закону щодо обігу вогнепальної зброї. Я вважаю, що це важливий та необхідний етап формування громадянського суспільства, культури поводження зі зброєю і взагалі реалізація права українців на самозахист, захист своєї оселі, життя та здоров'я.

1991 рік. Харків. Я поруч з мамою - Аллою Тамаріною, приміряю капелюх свого дядька-прикордонника та звикаю до, поки що, пластикової гвинтівки

Передувала цьому декриміналізація низки статей кримінального кодексу щодо застосування вогнепальної зброї - була знята кримінальна відповідальність за застосування вогнепальної зброї при захисті своєї оселі. 

Наразі, збираються дозволити зберігання короткоствольної вогнепальної зброї. До цього дозволялося зберігання тільки мисливської нарізної та гладкоствольної зброї, а щодо зберігання короткоствольної - травматичної та газової,  і то тільки для спеціалізованих верств населення: адвокати, журналісти, військовослужбовці та ….тітушкок :)

Але перевага короткоствольної вогнепальної зброї є саме в можливості прихованого носіння її на вулиці, де ви зможете захистити не тільки себе, а й оточуючих. Як приклад, нещодавно військовий у Київському метро був вимушений застосувати травматичну зброю, щоб  захистити поліцейського, на якого напав псих з ножем та газовим балончиком. А я казав, що байдужість вбиває? А одже мати змогу «здивувати» нападників повинні усі законослухняні громадяни. Бо є усім відомий принцип, що звук досилання патрона у патронник замінює години виховних бесід і звісно є значно ефективнішим ніж виклик 102. І хоч, поки що, цей закон більше про зберігання ніж носіння, це все одно гарний початок! 

Усім, хто критикує цей проєкт закону або говорить про нього зі скептицизмом, я хочу наголосити, що з чогось ця історія мала початись, адже будь-яка ініціатива в цьому напрямку це краще, ніж нічого. Впевнений, що  подальші поправки та думки експертів і громадськості будуть враховуватися. Впевнений, що цей закон буде набувати все більшої актуальності, відповідати вимогам нашого сьогодення. А головне - відповідати запиту на безпеку українського суспільства, який, на жаль, правоохоронні органи задовольнити не в змозі. 

На полігоні тренуюсь зі службовим «Форт-14ТП»

Розповідати про те, що “люди не готові” або це може збільшити кількість злочинів та підвищити криміногенну обстановку, не варто, адже наразі озброєні тільки правоохоронці й злочинці, а українці як перебували, так і продовжують перебувати у небезпеці. Тож, гірше точно  вже не буде. 

Спортивний напівавтоматичний «Тайфун» 12 калібр

А щодо “неготовності” нашого суспільства можу сказати одне, що культура володіння зброєю формується віками, і звісно уникнути негативних помилок неможливо. Україна вже стала на цей шлях, гартуючись війною на Сході. Так само цивільне населення має ставати більш сучасним та самостійним. І я вважаю, що це дуже важливий фактор формування українського суспільства. Як приклад, американці, котрі мають величезну історію поводження зі зброєю мають помилки та трагедії, адже не помиляється тільки той, хто нічого не робить. Згідно з офіційними даними сайту поліції Філадельфії, пес стрибаючи на господаря натиснув на спусковий гачок, чим спричинив поранення господаря в стегно. Скажу як експерт, якщо носити патрон в патроннику з прихованим запобіжником, як, наприклад в моделі “Глок”, то це цілком можливо. Але щось мені підказує, що не дивлячись на офіційну версію поліції Філадельфії вистрілила в нього ревнива дружина або п'яний товариш, якого він намагається “прикрити”. Але це інша історія. 

Разом із «Whisper .300»

Тому, вектор обрано вірно. Краще пізно, ніж ніколи починати реалізовувати подібні безпекові ініціативи, бо “досвід — син важких помилок”.

Далі буде...