Неліквідне золото. Частина 1.
За геологічними запасами викопного вугілля Україна посідає перше місце в Європі та восьме у світі. Розвідані запаси вугілля в Україні у 1998 році становили близько 50 млрд. тонн, а прогнозні запаси — близько 120 млрд. тонн.
Шахтний фонд у 2008 році становив 160 шахт, з них 140 – державні. На початок січня 2012 року у Донецькій області налічувалось 95 працюючих вугледобувних підприємств, у тому числі 67 – державні, а 28 – недержавної форми власності. Щорічні обсяги видобутку вугілля в Україні у 1995-2013 роках складали в середньому 80 млн. тонн.
Слід відверто сказати, що останні тридцять років вугільна галузь України тяжко хворіла. Лікували її за допомогою державних дотацій, але з часом державна скарбничка все швидше спустошувалась, і все менше залишалось коштів на підтримку галузі.
З метою уникнення розпорошення бюджетних коштів у 1995 році Урядом було прийнято рішення про ліквідацію 137 шахт із 280 вугледобувних та вуглепереробних підприємств. Половина від загальної кількості! Правда, у деяких з цих шахт був шанс повернутись до роботи, проте шанс суто теоретичний.
Але все це залишилось в минулому, у довоєнні часи. Війна найболючіше вдарила саме по цій галузі економіки України.
Значна частина шахтарів у 2014 році стала архіважливою складовою проросійського руху в Донбасі. Ватажки терористів, на мітингах та під час заворушень, як жупелом лякали намірами «хунти», Америки та Європейського союзу знищити промисловий потенціал Донбасу як конкурента європейській промисловості, і насамперед – ліквідувати вугільні шахти. Це стало мобілізуючим фактором не тільки для забезпечення масовки, але й для наповнення незаконних збройних формувань добровольцями з числа гірняків.
Фронт вогняною лінією поділив шахтарів на «наших» та «їхніх». Тисячі «їхніх» полягли, щоби не допустити захоплення шахт «бандерівцями» і «західняками» та знищення галузі. І що ж?
69 функціонуючих державних вугільних шахт Донбасу опинилися на неконтрольованій території. На підконтрольній Україні території залишилось 33 функціонуючі шахти, з яких тільки 4 вважаються прибутковими.
«Ампутація» такої кількості шахт призвела до щорічного скорочення обсягу видобуткe вугілля в Україні, який у 2019 році склав лише 31 млн. тонн.
Але!
Те, проти чого воювали гірники з ЛНР та ДНР, зробило керівництво цих невизнаних республік за підтримки російської влади.
Згідно з інформацією, що надходить з різних джерел, у тому числі і з офіційних джерел ОРДЛО, обсяги видобутку вугілля на окупованій частині Донбасу зменшились до 15 млн. тонн. Розпочалась ліквідація, затоплення та закриття шахт. Шахтарі почали масово втрачати роботу.
А що це означає для місцевих жителів, сказала продавчиня на місцевому ринку: «Якщо вони всі втратять роботу, то хто ж буде приходити на ринок?» Реалії сьогодення виявились діаметрально протилежними обіцянкам проросійської влади.
Про ситуацію у вугільній промисловості після 2014 року і дотепер писали і казали багато, але мабуть настав час переосмислити писане і сказане, підбити, як кажуть, підсумки і спробувати заглянути у майбутнє, яке може очікувати галузь.
