Які проблеми найбільше турбують дружин та матерів воїнів АТО/ООС?

Наталія Музика

керівниця ГО "Об‘єднання дружин і матерів бійців учасників АТО"

Жінки з родин загиблих та ветеранів АТО/ООС залишаються однією з найбільш вразливих соціальних груп. Та ще й  фактично невидимою. Тоді, коли влада усіх рівнів так чи інакше підтримує військових, дружини і матері воїнів часто залишаються зовсім без уваги та підтримки. Ця ситуація погіршилась у 2020 році, який став викликом для усього громадянського суспільства.

З початком пандемії COVID-19 постало питання: як працювати в умовах ізоляції? Ми, як і більшість громадських організацій, не мали подібного досвіду. Всі заходи і зустрічі проводилися завжди офф-лайн. Мало хто з жінок віком від 50 років знав що таке Skype або Zoom, сама можливість спілкування через електронні засоби викликала супротив. Окрім того, хоча в багатьох вже є смартфони, але пам’яті в телефоні вистачає тільки на Viber та Facebook.  В сільській місцевості ситуацію ускладнює слабка швидкість інтернету.

Для того, щоб відповісти на питання: Як підтримати та чим ми можемо допомогти жінкам з родин загиблих та військових, які живуть в невеличких містах і є в Україні найуразливішими верствами населення, ГО "Об‘єднання дружин і матерів бійців учасників АТО" ініціювало дослідження. Метою визначили ретельне вивчення потреб та проблем жінок з родин ветеранів та родин загиблих і визначення конкретних дій задля їх вирішення.  Це перший подібний проєкт в Україні.  Дослідження проводилося по телефону. Ми опитали 200 респонденток з Київської області, це небагато, проте достатньо для того, щоби зробити соціальний зріз цієї категорії жінок.

Ми стикнулись з кількома проблемами під час опитування. Дружини та матері  ветеранів не звикли відверто говорити про свої труднощі та потреби. А жінкам з родин загиблих, особливо літнім одиноким матерям, навпаки, хотілось виговоритися, більше поспілкуватися, що заважало їм зосереджуватися на конкретних питаннях. Тому процес збору інформації був складним і довший за стандартні опитування.

Дослідження тривало два місяці і результати показали, що жінок з родин воїнів АТО/ООС можна поділити на дві умовні групи. Більшість їх потреб та проблем у тій чи іншій мірі спільні, але у кожної категорії присутні важливі нюанси. 

Перша група – матері та дружини загиблих військових та добровольців. Болючим питанням для них лишається матеріальний стан. Понад 25% дружин та матерів загиблих воїнів живуть за межею бідності та «ледь зводять кінці з кінцями, грошей не вистачає навіть на необхідні продукти». Тобто це кожна четверта жінка. Переважно це матері загиблих воїнів із сіл та селищ. Серед усієї виборки таких 70 жінок. 

Родини загиблих воїнів мають великі проблеми з доступом до отримання соціальних пільг, гарантованих державою. Зокрема, дружини загиблих мало обізнані  про можливість оформлення їхній дитині статусу постраждалої внаслідок воєнних дій. А цей крок надзвичайно важливий, оскільки дає можливість зберегти дитині пільги після повноліття. Батьки ж загиблих в АТО/ООС воїнів мають труднощі з відпочинком та лікуванням, зокрема через незнання особливостей процедури оформлення санаторно-курортного забезпечення. Питання отримання земельної ділянки є найважчим і залишається відкритим майже у всіх опитаних з родин загиблих.

Друга група, яку можемо виокремити, мами та жінки учасників АТО/ООС. У них також є проблеми з фінансовим станом, доступом до держсервісів тощо проте вони не такі критичні, як у родин загиблих. Характерною для родин ветеранів проблемою є адаптація ветерана до мирного життя. Часто, повернувшись з війни, чоловіки не можуть ресоціалізуватися. Одні починають пити, інші цілими днями грають у комп’ютерні ігри. У більш складних випадках страждають від важкого посттравматичного стресового розладу. Жінки лишаються з цими труднощами наодинці. Вони не розуміють, як діяти у подібних ситуаціях.

Мусимо також констатувати: досить поширеним явищем в родині ветеранів є насильство. Згідно з дослідженням, майже кожна четверта жінка стикнулася з такими проявами, як лайка, нецензурні вирази на її адресу або застосування фізичної сили – побиття, штовхання тощо. Водночас, лише половина постраждалих зверталась по допомогу. Серед тих жінок, хто звернувся, готові були  спілкуватися лише з психологом. Тільки одиниці звернулися до поліції або у лікарню. Ті жінки, хто нікуди не звертався, були впевнені, що впораються самі. 

Часто жінки як з родин ветеранів так і з родин загиблих скаржилися на зміни у ставленні суспільства до їх категорії. Дослідження показало що ставлення сусідів, друзів та односельчан до жінок з родин учасників АТО/ООС дійсно змінюється з набуттям цього статусу.

Про зміни в негативну сторону у суспільстві повідомила чверть усіх опитаних. Вони поділилися на 2 групи. Згідно даних, почуття незахищеності мають 23% жінок, відчуття упередженого й навіть агресивного ставлення з боку суспільства – 15%. 

У більшості випадків місцева влада обирає не помічати цих жінок, а вони про себе й не нагадують. «Наша родина - єдина родина загиблого в селі. Ніхто нічим не допомагає, жодного разу не привітали навіть з Днем матері, про нас просто забули», - розповіла одна з матерів загиблого воїна.  Але, буває, що самі мами та дружини  за власною ініціативою обрізають соціальні контакти. Вони вважають, що їх ніхто не зрозуміє, адже болючий досвід змінив їх назавжди. Нерозуміння з боку близьких відчувають 16%, у 12% воно зумовлює зміну кола спілкування. 

Наші висновки

Жінки, які втратили близьку людину, стикаються з серйозними психологічними проблемами та труднощами у спілкуванні. Пригніченість та депресії – часті їх супутники. Мами проходять не тільки через скорботу, але й відчувають вину, злість через смерть дітей. З цим мають постійно працювати психологи.

Дослідження дозволило нам вивести універсальні рекомендації для роботи з цією вразливою соціальною групою. По-перше, доцільно проводити широкі інформаційні кампанії на місцевому рівні, в рамках яких інформувати жінок щодо наявних прав, пільг та механізмів їх отримання.  Також потрібно посилювати позитивний образ ветерана. Робити заходи задля вшанування загиблих воїнів.

Держава має удосконалювати систему надання пільг. Спрощувати процедури їх отримання, наприклад, зменшуючи кількості паперових документів. Потрібно доопрацьовувати соціальні програми, залучаючи до цього дружин та матерів учасників АТО/ООС. А ми, як громадськість, маємо впливати на владу усіх рівнів задля прискорення необхідних реформ. Надзвичайно важливо навчати жінок самостійно і ефективно вирішувати свої проблеми і передавати цей досвід далі. Роботу в цьому напряму ми вже розпочали. На базі нашої ГО тепер функціонують групи самодопомоги, які надають підтримку за принципом «рівний–рівному» найбільш постраждалим жінкам, які не готові виносити на загал особисті труднощі. Перші результати вже бачимо у Житомирській області. Там активістки тісно співпрацюють з місцевою обладміністрацією. Як результат – мами загиблих разом з чиновниками розробили цільову програму захисту родин воїнів АТО/ООС на 2021 рік. З дня на день чекаємо її затвердження на обласній сесії. 

Ще один крок на довготермінову перспективу – патріотичне виховання дітей. Розпочинати такі заняття потрібно в школах сіл та селищ. Такі патріотично-освітній проєкти, не тільки підвищать національну свідомість дітей, але й дозволить залучити до громадської діяльності родини загиблих воїнів. Адже для них це вкрай важливо, і як говорить мами загиблого героя Галина Плацинська: "Ми, мами, є рушійною силою вирішення всіх питань, щоб наша Україна була самостійною і процвітаючої. Цього хотіли наші діти, які віддали своє життя, щоб ми жили щасливо".

Дослідження підготовлено ГО «Об’єднання дружин і матерів бійців учасників АТО» за підтримки Уряду Канади в рамках проекту «Жінки України: залучені, спроможні, незламні», що впроваджується організацією Пакт. Інформація, яка представлена у документі є виключною відповідальністю Організації та не завжди відображає погляди Уряду Канади і організації Пакт.