Волонтерство як стан душі!

Так склалося, що протягом останніх років (трохи більше шести) в моєму оточенні переважно волонтери, військові, ветерани. Сьогодні, у День Волонтера, я хочу не тільки привітати усіх зі святом, а і трохи пофілософствувати на тему "Що ж таке – справжнє волонтерство?)))".

На долю нашої Неньки останнім часом випало багато серйозних випробувань, тому через різні обставини, кожен з нас хоч трохи, а волонтер). З початком війни на Сході люди масово взялися допомагати армії, вимушеним переселенцям, пораненим – велика вдячність їм за це!!! Але особисто хочу вклонитися душею тим, хто "не втомився" і сьомий рік продовжує бути ВОЛОНТЕРОМ!

За цей час вони пережили багато чого, пройшли випробування "ВОГНЕМ, ВОДОЮ, МІДНИМ ТРУБАМИ", були такі, та і є, що не витримали, формально залишившись волонтерами, почали "любити СЕБЕ в волонтерстві, а не ВОЛОНТЕРСТВО у собі", але я сьогодні не про них, а про тих ЛЮДЕЙ, які залишись волонтерами за станом душі. Їх не потрібно просити про допомогу двічі, бо вони самі зголосяться допомогти – будь-то військовий, важкохвора дитина, ветеран у СІЗО, або лікар, що бореться з ковідом.

Саме такі ЛЮДИ були поряд з початку війни – це Катерина Матюха (мій перший нарис був про неї), Умід Джуракулов, Анастасія Бурова. Саме з такими Волонтерами мені пощастило познайомитися у останні півроку – це команда Ради Волонтерів при Міністерстві оборони України. В ході діяльності я співпрацювала з Оленою Шевцовою, Юлією Гончаровою, Анною Гвоздар та Головою Ради – Олексієм Грідіним. Запроваджуючи системний підхід до вирішення багатьох проблем, вони підняли волонтерство на новий щабель – загальнодержавний! Коли ти бачиш, як вони гарують у дві зміни сьомий рік, без піару, вигоди, з однією метою – зробити добру справу для країни, чи окремої людини, то сам надихаєшся і отримуєш впевненість у зміни на краще!

Про кожного я ще напишу у своєму проєкті, присвяченому ПРОСТИМ ВЕЛИКИМ УКРАЇНЦЯМ, а сьогодні, я хочу сказати слова ВЕЛИЧЕЗНОЇ ПОДЯКИ та побажання НОВИХ УСПІХІВ!