Влада вже підготувала мені обвинувачення у вбивстві

Ті, хто  думають, що справами за Майдан влада тільки лякає попередників, помиляються. У вівторок в моїй майданівській справі мені висувають обвинувачення у вбивстві.

Я нікого не вбивала… Обвинувачення проти мене не спирається на жодні факти і докази. Просто вигадане ДБР за дорученням Зеленського на виконання вказівки Кремля з дискредитації Майдану, а також за його  власним самодурним бажанням та через нашіптуванням кадрових залишків  Януковича, яких «зелена хвиля» винесла до влади.  

Думаю, якби країна Революцію Гідності програла, якби Янукович втопив Майдан у крові, я б сиділа за масові заворушення, але не за вбивство. Адже я була активним майданівцем, я завжди була в перших рядах нашої самооборони, але нікого не вбивала.

Так, я була ініціатором штурму офісу Партії Регіонів 18 лютого 2014 року. Це був акт стихійного самозахисту Майдану. Коли  частина майданівців була оточена силовиками в Майріїнському парку, де озброєні «тітушки» їх забивали на смерть, цей штурм був шансом відтягнути карателів з парку на звільнення офісу провладної партії.  До речі, ті кримінальні елементи, яким влада доручила вбивства майданівців, були привезені в Київ, як партійці Партії Регіонів. Подивіться відео з Маріїнського парку – у карателів символіка Партії Регіонів, вогнепальна зброя та беркут за спиною.

Знов таки, я була ініціатором штурму, але не організатором умисного  вбивства. Організатор в кримінальному розумінні - це особа, яка заздалегідь планує, організовує виконавців, керує ними, має мотив і план.

Та я не знала жодної особи з тих, з ким пішла на штурм, і точно я ні ким не керувала. Це, повторюю, був акт стихійного, вимушеного самозахисту.

Штурм офісу можливо і став каталізатором обставин, що призвело до смерті спеціаліста з відеоспостереження офісу п.Захарова. Однак, причинно-наслідковий зв’язок тут не прямий. Він загинув не в результаті штурму, він міг сто разів покинути офіс ПР, але, натомість, протягом години ходив туди-сюди через чорний вхід офісу, де не було активістів, займався виносом носіїв інформації (певно, компромату з офісу ПР) – очевидно, що виконував вказівку керівництва. В показах одного зі свідків йдеться про те, що охорона офісу  консультувалася, що робити з… Андрієм Клюєвим. 

Однак, слідство не з’ясовувало обставин загибелі Захарова. Слідство було заточене виключно на те, щоб збирати докази (того, що я не заперечую) моєї участі в штурмі офісу ПР. Отож, обвинувачення мене в умисному вбивстві спирається виключно на докази того, що я разом з невстановленими особами штурмувала офіс Партії Регіонів.

Кваліфікації, як умисне вбивство, тут не може бути, тому що я не знала особисто п.Захарова, не мала жодних мотивів його вбивати, і навіть не була на місці злочину. Я ніколи не була в коридорі біля чорного виходу з офісу Партії Регіонів, де загинув Захаров.

Слідство відмовило мені в огляді місця події.

Далі задимленість в коридорі, де загинув Захаров, була точно не від того єдиного коктейлю Молотова, що я кинула у вікно з фасадної сторони, адже біля місця загибелі Захарова палала так звана серверна.

У серверній єдине вікно на вулицю було закладене. Тобто, підпал відбувся з середини. І, очевидно, з метою знищення компромату на Партію Регіонів. Ніяких мотивів це робити у майданівців не було.

Далі від моменту, коли я кинула коктейль, до останньої розмови Захарова по мобільному телефоні минула ціла година. Протягом цієї години відбувалася евакуація працівників офісу Партії Регіонів. Захаров же не став покидати офіс, бо займався виносом компромату. Його тіло пожежники  знайшли не в якомусь закапелку звідки не було виходу, а в коридорі біля відкритих дверей на вулицю, де був чорний вихід з Партії Регіонів. У Захарова були з собою чотири жорстких диски, які він перед цим змонтував з штабних комп’ютерів.  Тобто, замість того, щоб покинути задимлене приміщення, Захаров, виконуючи чийсь наказ, займався демонтажем носіїв інформації.

Певно у Захарова був з собою і інший компромат, вилучений невідомими особами. Адже у тіла був розстебнутий ремінь і приспущені штани - таке  враження, що таким чином у Захарова витягли щось запхане за ремінь штанів…

Зауважу, саме в цей день 18 лютого з офісу Партії Регіонів зникла скандальна так-звана «Абмарна книга» (до речі, не багато не мало, винуватець процедури імпічменту Трампа).

Але це ще не все. У Захарова рана на потилиціі, яку зовсім не брало до уваги слідство. При чому, чимала рана – глибиною 7міліметрів. Це може свідчити про те, що Захаров був оглушений і саме тому не вийшов на свіже повітря.

Отже, щодо Захарова були вчинені насильницьку дії. Проте, мене там не було. Якщо це умисне вбивство, я до цього не причетна. А хто? Треба сказати, що  слідство не стало навіть з’ясовувати, за яких обставин Захаров отримав удар по голові. Цей факт просто ігнорується… До речі, останній дзвінок Захарова о 12 годині був якраз на тій часовій межі, коли офіс переходив в руки ворогів. В 12.15 вже в ЗМІ з’явилася інформація, що беркут і тітушки зайняли офіс на Липській. Вони, до речі, могли раніше зайти з чорного входу, де загинув Захаров, коли активісти ще контролювали фасадну частину. 

Також я точно не була серед тих, хто давав вказівки Захарову залишатися в задимленому приміщення, щоб підчищати компромат. Слідство не намагалося навіть з’ясувати, з ким розмовляв Захаров по телефону востаннє.

Переглядаючи матеріали справи, я знайшла роздруківку телефонних дзвінків і для слідства встановила цю особу – Доценко Віталій. Він колись працював помічником Джарти, який, до своєї смерті від раку, опікувався силовими питаннями в Партії Регіонів.  Отож, цей свідок може бути ключовим, можливо він давав вказівки Захарову ризикувати життям і виносити компромат. Його допитали ні про що без моєї присутності. Хоча я мала право бути присутня. А зараз судом мені заборонено з ним спілкуватися.

Отож, Захарова могли зачистити свої. Я, як ніхто, зацікавлена в розслідування його вбивства…

Ця справа не лише політичне  переслідування мене від Зеленського. До речі, у того на мене є особисте: це я під час передвиборчої кампанії оприлюднила факти, що він відкосив від армії.

Це також помста залишків Януковича. За Міжгір’я, за Майдан, за конфіскацію півтора мільярда доларів активів після Майдану.

Нагадаю, що очільник ДБР Бабіков, який почав моє політичне переслідування за Майдан, довгий час працював адвокатом Януковича. Заступник офісу президента Татаров – колишній силовик Януковича і адвокат Портнова – дотиснув ДБР до обвинувального акту.

І вишенька на торті – «яничари» системні, вони давно готувалися до помсти, чекали свого часу.

Таємна фальсифікація проти мене цієї  справи не припинялося з 18 лютого 2014 року. Після Майдану в цій справі натягувалися докази проти мене. Наприклад, всіх свідків питали виключно про те, чи бачили вони Чорновол.  Курував розслідування такий собі заступник головного слідчого управління Григорій Мамка. «Риги» добре з ним розплатилися за те, що він збирав на мене компромат. На виборах 2019 року він став депутатом ОПЗЖ - 23 номер в списку. Татаров, як зясувалося його друг.

Отож, помста готувалася довго і системно.

Я не стала затягувати ознайомлення. Мені не страшно йти до суду. Чим швидше, тим краще. Я якось зрозуміла, що готова почути вирок хоч завтра.

При чому, я готова почути будь-який вирок.

Справедливий, виправдовувальний – чудово. Хочу його швидше, щоб не клеймили мене на ефірах, як вбивцю. Я ж політик, якому важлива репутація.

Засудять? Без провини, без будь-яких доказів, мене – найбільшого ідеаліста українського політикуму? Ок. Я ж ідеаліст, я  готова і це пройти, при чому з щирим переконанням, що цей вирок – теж добре, бо пришвидшить кінець цієї  бидлячої, гібридної, зелено-медведчуківської влади. 

P.S.: За півроку нічого нового у справі не з'явилося. Проти мене немає жодних доказів. Про це у відео, зробленому на врученні мені підозри.