Про відповідальність за воєнні рішення і престиж війська

Колишній командувач сухопутними військами США в Європі генерал лейтенант Бен Ходжес та Директор військового аналітичного центру Патомак Філл Карбер звернулися до керівництва України з відкритим листом щодо справи 58-річного генерал-майора Віктора Назарова, колишнього заступника з військових операцій штабу АТО.

https://www.lvivsecurityforum.org/.../Hodges_Karber...

Не український суд, українські військові, чи громадськість, а поважні громадяни США наголошують, що єдиним хто несе відповідальність за збиття літака є Росія. Однак цей очевидний факт все частіше губиться у екзальтованих намаганнях України знайти і покарати «злочинця» всередині країни.

Декілька днів тому Дніпропетровський апеляційний суд підтвердив вирок першої інстанції у справі генерал-майора Віктора Назарова. Віктор Назаров визнаний винним у загибелі 49 українських військових у збитому в червні 2014 року на Донбасі літаку Іл-76 і в усіх матеріальних збитках, завданих українській армії.

З вироком суду першої інстанції можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/65701795?fbclid=IwAR0u81mmsVY6p9SGvJDIefLtX8uF_rhp27Rwy_52nk92Vs6bPKhF21zRgJY

Його лейтмотив вражає:

1. У рішенні нема згадки ані про Росію, ані про агресію на Сході України. Є лише невідомі «терористи» і «сепаратисти», які планували якісь свої операції.

2. Генерал-майор Назаров, на думку суду мав бути повністю обізнаним з усіма планами і замислами «терористів» і «сепаратистів».

3. Відповідно до рішення суду, Назаров був єдиною людиною, яка планувала операції проти «терористів» і «сепаратистів».

4. Назаров, на думку суду, мав керуватися не бойовою обстановкою, а виключно посадовими інструкціями, написаними для умов мирного часу.

5. Оскільки, на думку суду, війни не було, то суд досліджував дотримання інструкцій, а не ухвалення рішення в бойових умовах.

6. Як наслідок суд дійшов висновку, що не Росія і факт російської агресії проти України є причиною збиття літака, а одноосібне рішення генерал-майора Назарова.

Головною причиною цього і ще сотень подібних, але менш відомих рішень проти українських військових є те, що з 2014 року і до сьогоднішнього дня Верховний Головнокомандувач (дві штуки) не ухвалив указу про застосування Збройних Сил у зв‘язку з російською агресією проти України.

Верховний Головнокомандувач потрібен війську не для парадів, а тільки для того, щоб захистити військових, сказавши що вони мають право воювати і проти кого. Без цього рішення військових за участь у бойових операціях завжди можна судити за умовами мирного часу. Інакше судити доведеться Верховного Головнокомандувача за невиконання своїх конституційних обов‘язків.

Трагедія цього рішення є багатовимірною:

По-перше - це трагедія людини, Віктора Назарова, засудженого у несправедливому судовому процесі з неналежними доказами.

По-друге - це трагедія Збройних Сил України, командування яких є беззахисним у виконанні свого обов‘язку.

По-третє - це трагедія держави, яка не здатна самотужки доводити факт збройної агресії проти себе, звільняючи тим самим агресора від відповідальності.

Тим більше цинічними сьогодні є бідкання п‘ятого президента у зв‘зку із вироком Назарову. З 2015 року ми закликали п‘ятого президента прийняти указ про застосування ЗСУ у зв‘язку з російською агресією. І якщо він щиро турбується про долю генерал-майора Назарова, то може просто покаятися і взяти відповідальність на себе. А шостий все ще може ухвалити указ, обов’язково ретроспективно, про застосування ЗСУ у зв‘язку з російською агресією.