Пращури українців були завойовниками і колонізаторами
Культ невойовничих предків насаджувався українцям штучно. У часи постійних війн беззбройні і мирні селяни просто не могли б здобути для себе найпросторіші й найбільш родючі терени Європи.
Народ перших воїнів давнини, ім’я яких було викреслено з історичної науки через події 1939-1945, насправді мали походження саме з наших теренів. І ця думка не нова.
Ще в 1943 Іван Крип’якевич писав:
«…На наших предків ми привикли дивитися з деяким відтінком меншевартости. Такий осуд, в основі несправедливий, витворила давня історіографія, що не вміла вдумуватися у суть справи й обезцінювала той світ, з якого ми вийшли. Що закид меншевартости давніх українців неоправданий, це видно з того, що вони доказали у найстаршій епосі своєї історії. З своєї прабатьківщини, десь у глибині східно-європейського суходолу, вони рушили у великий завойовницький похід, перейшли багна, пущі і степи, як повінь розлилися по широких просторах, дійшли до Чорного моря, кинули свої полки на Балкани, переправилися до Малої Азії, а їх окремі частини пішли глибоко в далекі країни. Це не було спокійне, тихомирне плем’я, а нарід здобувців і завойовників...»
Але говорити тут варто не тільки про праіндоєвропейців (представників ямної, катакомбної, срубної і т.п. викопних культур), говорити треба про всю історію українців загалом. Адже найяскравіші риси степових арійців та вочевидь і їх духовні характеристики лишилися практично незмінними у козаках модерної доби та повстанських отаманах ХХ ст. І навіть більше – їх можна пізнати і в учасниках сучасних національно-визвольних змагань.
Більше в моєму особистому телеграм-каналі: https://t.me/NKruk
