4269 посетителей онлайн
1 395 14
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

УКРАЇНІЗАЦІЯ ТА/АБО/ЯК МОДЕРНІЗАЦІЯ

УКРАЇНІЗАЦІЯ ТА/АБО/ЯК МОДЕРНІЗАЦІЯ

Знаєте, чому українізація 1920-х була настільки успішною? Бо українській культурі тоді потрафило стати культурою модерну, культурою, що відкривала двері в майбутнє.

Якщо читати твори Плужника, Підмогильного, Хвильового, спомини про вистави Курбаса, дивитись живопис Бойчука чи скульптури Архипенка, декорації Олександри Екстер, фільми Довженка – важко не помітити, що їх єднає футуристичний пафос. Пафос побудови кращого (часто захопливого) майбутнього.

Століття тому, за виразом Сергія Плохія, "Україна була у [світовому] тренді". Українська мова й культура ставали стежками у майбутнє, дорогами до успіху. Україна говорила з Європою (культурним центром тогочасного світу) мовою тих самих образів. Ба більше, подеколи саме українці задавали загальноєвропейські тренди.

У 1920-ті українізація не просто супроводжувала модернізацією, вона ставала мовою та культурою модернізації, її інструментом.

"Політика українізації мала переконливі результати. 1923 р. 76%, а 1929 р. вже 97% етнічних українців навчалися в українськомовних школах. 1933 р. українськомовні школи становили 88% усіх шкіл в Україні, тоді як частка українців у загальній кількості населення України складала 80%."

"Кількість публікацій українською мовою за період від 1923 до 1930 р. зросла з 27% до 80%. Тиражі українськомовних газет за той самий період зросли з 12% до 90%, тоді як тиражі російськомовних періодичних видань відповідно впали."

(© Андреас Каппелер. "Нерівні брати. Українці та росіяни від середньовіччя до сучасності").

На превеликий жаль, у 1990-х – 2000-х українська культура не стала символізувати ані модернізацію, ані успіх. Фактично всі олігархи та більшість бізнесу в Україні говорили російською. Найбільш просунуті (як Пінчук) вчили англійську. Англійська загалом стала мовою успіху, доступу до світових знань, кар'єрного зростання та дистанціювання від "совка". Краще майбутнє говорило до українців англійською, китайською, іспанською, португальською, італійською, німецькою, французькою, польською. Але не українською...

Тому для тих, хто всмоктав російську з молоком матері, для кого це був справжній mother tongue, був сенс перескакувати з російської на англійську, минаючи українську. Бо самоочевидна для галичан теза (в Україні потрібно знати українську, бо це Україна) не була переконливою для східняків. А спроби штучного обмеження обігу російської в добу інтернету нагадувало носіння води в друшляку. Можна квотувати чи навіть заборонити ввезення в Україну російської друкованої книжки, можна ввести мовні квоти на радіо і телебаченні, але треба стати китайцями чи північнокорейцями, аби заборонити українцям скачувати російські електронні книжки, слухати російську музику чи дивитись російські фільми в інтернеті.

Навіть російська агресія та війна, які спонукали українців відмежуватися від ворога, провести символічні демаркаційні лінії, одною з яких могла стати мова, не змінили ситуацію докорінно. Щойно із соцопитувань з вибіркою в 2 тис. респондентів ми переходимо у царину big data, маємо констатувати, що абсолютну більшість запитів у Google українці роблять російською, як і більшість відео у YouTube українці дивляться російською.

Тому не дивуйтесь, що за 30 років незалежності ми навіть не повторили успіхів українського десятиліття 1920-х років. У глобальному світі закони про мову малоефективні. Єдиний спосіб культурно українізувати Україну – робите українське модним. Робити українську культуру культурою модернізації. Робити українську мовою, яка відкриває перспетктиви. Причому перспективи не тільки віднайти своє (загублене) коріння, а й перспективи знайти шлях у широкий та цікавий світ.

Не даремно націоналістичний наратив повернувся у Центральну та Східну Європу після двох десятиліть економічного успіху. Спочатку ви збільшуєте ВВП на душу населення втричі (як у Польщі) чи бодай удвічі (як в Угрощині), а потім можна піднімати прапор культурного націоналізму. В противному разі ваш культурний націоналізм буде лише красивим парафразом відомого протекціоністського гасла: "Техас мають грабувати техасці". Причому наголос залишатиметься на слові "грабувати".

Топ комментарии
+5
Гєна підлаштовує факти під власні теорії.Але навіть школярам нині відомо,що метою більшовицької політики коренізації,було вгамування національних прагнень народів окупованих територій.
Українізація відбулася,бо більшовики так вирішили на 12 з'їзді РКПб в 1923,й це ніяк не пов'язано з культурним відродженням,чи футуризмом.Звичайно,кожен рускогаварящій Аваков знав: хочеш працювати на державній посаді,пресі,в школі,в армії-мусиш вчити українську.І вчили.
Але була вона не такою вже й успішною ("Мина Мазайло"- про це).
Та й взагалі,теза "спершу ковбаса,потім культура-мова-церква" вже не раз використовувалась на українцях.На виборах 1991,2019-го,наприклад.
Використання державної мови в державі Гєник називає націоналізмом....
(і якщо впровадження української в усі сфери життя малоефективне,-для чого друзенки грудьми кидаються на захист російської ?)
показать весь комментарий
03.01.2021 16:08 Ответить
+2
Те, що Друзенко називає українізацією, було банальною ліквідацією неграмотності. Оскільки у 20-х українці й не лише українці по селах, містечках і деяких великих містах були переважно україномовними, то більшовики зі скрипом зрозуміли, що потрібно викладати українською. Тиражі тогочасних письменників були великим за рахунок того, що їх закупали до бібліотек.

Власне ж українізація - це обов'язок місцевої партійної еліти знати і розмовляти українською мовою. Словом, наближення партапарату, переважно чужого й іномовлення, до народу. І якби Друзенко дійсно читав Плохія, то процитував би його тезу про те, що українізація не завершилася успіхом, бо тривала малий період. Плохій це показує на прикладі Харкова.
показать весь комментарий
03.01.2021 19:55 Ответить
+2
Біблійне «невігластво бездумних» - це водночас грань верхоглядства, себто незнання суті досліджуваного феномену. Бо нація - це не завжди етнос, а спільнота громадян певної держави. А громадяни - це люди, що є суверенами свого буття у всіх його суспільних сферах. Політичному, духовному, економічному на відміну від підданих - підневільних підлеглих дійсного суверена цієї держави. Ним може бути монарх, диктатор, інший етнос, певна церковна установа чи політична партія (як КПСС). Націоналізм - політична ідеологія побудована на ідеологемі, що кожна людина, а отже кожен етнос створені Богом вільними і рівними між собою. А отже зобов'язані стати нацією - сувереном свого буття. Націоналіст - це той хто прагне і бореться за те щоб його уярмлений народ став нацією. Себто повним сувереном свого політичного, духовного і економічного буття. А для цього він мусить утверджувати "Армію, Мову, Віру".
показать весь комментарий
03.01.2021 20:26 Ответить
Комментировать
Сортировать:
Гєна підлаштовує факти під власні теорії.Але навіть школярам нині відомо,що метою більшовицької політики коренізації,було вгамування національних прагнень народів окупованих територій.
Українізація відбулася,бо більшовики так вирішили на 12 з'їзді РКПб в 1923,й це ніяк не пов'язано з культурним відродженням,чи футуризмом.Звичайно,кожен рускогаварящій Аваков знав: хочеш працювати на державній посаді,пресі,в школі,в армії-мусиш вчити українську.І вчили.
Але була вона не такою вже й успішною ("Мина Мазайло"- про це).
Та й взагалі,теза "спершу ковбаса,потім культура-мова-церква" вже не раз використовувалась на українцях.На виборах 1991,2019-го,наприклад.
Використання державної мови в державі Гєник називає націоналізмом....
(і якщо впровадження української в усі сфери життя малоефективне,-для чого друзенки грудьми кидаються на захист російської ?)
показать весь комментарий
03.01.2021 16:08 Ответить
https://censor.net/ru/blogs/3209015/yak_chomu_ya_stav_ukrantsem

Друзенко
показать весь комментарий
03.01.2021 16:53 Ответить
1. А https://censor.net/ru/user/422931 не утруждает себя опровержением автора и не приводит ни одного примера "підлаштовування" Друзенком "фактів під власні теорії". То есть - https://censor.net/ru/user/422931 - обыкновенный голословный балабол.
2. Павлик приписывает Друзенко тезис о том, что тот называет "використання державної мови в державі націоналізмом". То есть - https://censor.net/ru/user/422931 - обычный враль, а может быть - провокатор.
3. Уже в следующей строке Павлуша пытается приписать Друзенко собственное утверждение, что "впровадження української в усі сфери життя малоефективне". То есть - или сознательно, или по глупости - манипулирует.
4.Ещё раз и снова без единого факта-примера приписывает автору, что тот "грудьми кидається на захист російської". То есть - снова откровенно врёт и манипулирует.

Таким образом - на основании пп.1, 2, 3, 4 - с очевидностью следует, что - https://censor.net/ru/user/422931 - обыкновенный тролль/врун/манипулятор.
показать весь комментарий
03.01.2021 22:03 Ответить
О https://censor.net/ru/user/422931 было "в частности".
А теперь вообще.

Зарождение украинской нации произошло ещё в 17 веке во времена Хмельниччины и наша нация с самого «рождения» была именно полиэтническая, поликультурная и многоязычная.
Те, кто пытается отождествить великую украинскую нацию (ещё до сих пор далеко не сформированную) только и только с украинской этно-культурно-языковой общностью - объективно работает на раскол украинской нации и должен рассматриваться как её враг. Враг украинской нации.
показать весь комментарий
03.01.2021 22:12 Ответить
Як не існує в Світі безетнічного індивіда роду Homo Sapiens, так не існує безетнічного народу. Безетнічність або позаетнічність людини - патологія та фікція ворога роду людського як і її безстатевість та понадстатевість. І свідчить лише про патологію доросління. У випадку з народженням нації із етносу - процес духовного вивільнення людей із стану раба-підлеглого в стан вільного громадянина і є процесом національного доросління. Євреї йдучи з неволі в Землю обітовану цей шлях подолали аж за два покоління. Тому єврейські націоналісти-сіоністи, навчені досвідом своїх далеких предків - рабів Єгипту відразу визначились, що збиранину громадян різних держав єдиною нацією євреїв, можуть зробити лише три опорних чинники: «Армія, Мова, Віра». І хай хтось скаже, що вони не мудрий народ, і скаже нашим 73,2% совкопітеків: «Кака разніца кім бить».
показать весь комментарий
04.01.2021 00:40 Ответить
Певною мірою автор правий. Українці і українство повинні демострувати чіткий вибір, а не обирати ставлеників олігархів (Зе - вже 3-й, це те що явно) і очільників іншої національності.
Я не прибічник нацизму, але люди на керівних посадах, це значною мірою, представники корінної (державотворчої) національності.
показать весь комментарий
03.01.2021 17:55 Ответить
Тільки англійська !
Мова науки, техніки, культури; мова світового спілкування !
Бо наше бачення Світу, всі ці 350 років були через кацапське «окно в Єропу».
Через брехливо - спотворене «очко» пєрєводов.
показать весь комментарий
03.01.2021 18:31 Ответить
Якраз з точки зору комп'ютерної лінгвістики українська мова напрочуд раціональна і зручна. Це якщо не зазубрювати слова, а розуміти як вони вкладаються в дерево семантики. Наприклад : "сполучити-получити-спільно", "відати-свідок-посвідчення". Видно, що цю коренєву матрицю творили автохтони, а не якісь зайди закидали в неї раптові слова. Якщо перевести мої приклади російською, то вийде: "об'единять-получать-вместе", "ведать-свидетель(видевший)-удостоверение". Слова з різними коренями. Це при тому що ******* україномовці вживають заледве 20% від відомих українських слів. І при тому, що я не фахівець з лінгвістики, бо навів би ліпші зразки.
показать весь комментарий
03.01.2021 19:07 Ответить
Те, що Друзенко називає українізацією, було банальною ліквідацією неграмотності. Оскільки у 20-х українці й не лише українці по селах, містечках і деяких великих містах були переважно україномовними, то більшовики зі скрипом зрозуміли, що потрібно викладати українською. Тиражі тогочасних письменників були великим за рахунок того, що їх закупали до бібліотек.

Власне ж українізація - це обов'язок місцевої партійної еліти знати і розмовляти українською мовою. Словом, наближення партапарату, переважно чужого й іномовлення, до народу. І якби Друзенко дійсно читав Плохія, то процитував би його тезу про те, що українізація не завершилася успіхом, бо тривала малий період. Плохій це показує на прикладі Харкова.
показать весь комментарий
03.01.2021 19:55 Ответить
І так, більшовики вимушено пішли на українізацію, щоб стримувати сепаратизм. Щоправда, виходило навпаки, бо сприяло консолідації політичної нації. Тобто українізація і підтримка українського слугували уніфікаційним чинником. Мало того, Друзенку варто ознайомитися з аналізом тогочасного "мистецього ринку". Він би знав, як "народ" плювався від вистав Курбаса і творчості Хвильового. У тираж йшли п'єси Старицького та інших корифеїв з 19 століття. А от зовсім у тираж за підтримки більшовиків йшли дешевенькі пропагандистські п'єски і твори про доярок, бригадирів і робітників - напрочуд примітивні. "Червоне відродження" і українізація зникли, а примітив лишився.
показать весь комментарий
03.01.2021 20:01 Ответить
Біблійне «невігластво бездумних» - це водночас грань верхоглядства, себто незнання суті досліджуваного феномену. Бо нація - це не завжди етнос, а спільнота громадян певної держави. А громадяни - це люди, що є суверенами свого буття у всіх його суспільних сферах. Політичному, духовному, економічному на відміну від підданих - підневільних підлеглих дійсного суверена цієї держави. Ним може бути монарх, диктатор, інший етнос, певна церковна установа чи політична партія (як КПСС). Націоналізм - політична ідеологія побудована на ідеологемі, що кожна людина, а отже кожен етнос створені Богом вільними і рівними між собою. А отже зобов'язані стати нацією - сувереном свого буття. Націоналіст - це той хто прагне і бореться за те щоб його уярмлений народ став нацією. Себто повним сувереном свого політичного, духовного і економічного буття. А для цього він мусить утверджувати "Армію, Мову, Віру".
показать весь комментарий
03.01.2021 20:26 Ответить
Явище відчутної (але недостатньої, як показував М. Куліш і показує С. Плохій) українізації у 20-х мало декілька аспектів. З тексту Г. Друзенка випливає, що успіх 20-х - це заслуга Плужника, Бойчука, Довженка... , а неуспіх 90-х - 2000-х - це невдача їх наступників (кого? - цікаво). Але, як правильно пишуть в коментарях, без політики більшовиків на підтримку коренізації - ніякі генії нічого б не зробили, якщо б держава свідомо перешкоджала українізації. Натомість у перші роки незалежності чинник української держави як такої, хто має змусити засвоїти мову і культуру (на відміну від УСРР у 20-х) значив дуже мало. Ще й тому, що виборцям українізація була не важлива, і вони обирали між Кучмою і Симоненком, яким це теж було не важливо. Натомість Росія як держава в цей же час діяла потужно і цілеспрямовано, і, отже, державний політико-культурний вплив переважив несистемні зусилля укркультдіячів. Але все ж - справи в української культури зараз - незрівнянно краще, ніж 15-20 років тому.
показать весь комментарий
03.01.2021 23:01 Ответить
Українізація привела до пацифікації, а також - це головне! - дозволила більшовикам виявити пасіонарний прошарок народу і потім знищити його. Де тая українізація? Біліє кісточками у Сандармоху та по сибірах. Отаке от сатанинське поріддя - брати-москалі.
показать весь комментарий
03.01.2021 23:41 Ответить