Ритуальна їжа з неоліту

Кутя ніколи не була повсякденною їжею. Її ритуальний характер має глибоку історію і сягає коренями прадавніх ритуалів поклоніння предкам та хтонічних землеробських культів врожаю. Український етнограф Хведір Вовк стверджував, що кутя походить ще з неолітичних часів. Сама назва цієї культової їжі говорить про шанобливе ставлення до неї, адже на святвечір вона ставилася на покуті (під образами, найсвятіше місце в традиційній хаті). На вечерю дітей посилали носити кутю ще живим старшим родичам (як правило хрещеним чи дідам-бабам). А після вечері кутю не прибирали зі столу, до ранку нею ласували духи родичів вже померлих, адже на святвечір вони традиційно відвідували оселі нащадків. Впродовж зимових свят кутя виставлялася на стіл тричі – 6.І на свят-вечір (багата кутя), 14.І на щедрий вечір (щедра кутя) і 18.І на Водохрещу (голодна кутя). Четвертим різновидом цієї страви була чорна кутя, яку готували на поминки. Тож, кутя – у традиційному світогляді, це передусім, священна їжа предків.