П’ЯТЬ ПУНКТІВ ПРО ТЕ, ЧОМУ 2021 РІК ПСУЄТЬСЯ НА ОЧАХ

З нового року минуло трохи більше двох тижнів, а 2021-й починає псуватися на очах, разюче нагадуючи свого попередника. З новорічних святкувань Україна влетіла у локдаун на фоні тривожних новин.

Перше. Проблеми із запуском вакцинації від COVID-19.

У США і ЄС владу критикують за повільність у цій справі, хоча щеплення там стартувало у грудні. Вакцинація триває у Великій Британії, Канаді, Ізраїлі, сусідній нам Молдові й охоплює дедалі більше країн. Наша влада поки обіцяє. Не буде дивним, якщо незабаром від нас парканами відгородиться світ, як від «ядерного реактора» пандемії.

Друге. Хто б міг подумати, що взимку можуть трапитися морози?

Аж саме напередодні влада з’ясувала, що в Україні не вистачає запасів вугілля для електричної генерації. При тому, що перша половина зими була відносно теплою і не потребувала надмірного споживання палива. «Укренерго» опублікував документ про віялові відключення, явище, давно забуте з 90-х років минулого століття, чим фактично влада визнала – ситуація більш ніж серйозна.

Третє. У той час, коли українській генерації бракує вугілля, влада дозволяє закуповувати електроенергію в Білорусі, вироблену за участі російських потужностей.

Четверте. З великим здивуванням і тривогою почув заяви про бажання влади запустити на територію України газ із Росії. Про начебто якісь «незалежні компанії» в країні-агресорі.

П’яте. В Україні фактично запроваджено державне регулювання ціни на газ.

Кожен із цих п’яти пунктів вимагає окремого коментаря. Про проблему непрофесійності влади говорять багато й аргументовано. Проте марка некомпетентності може бути чудовим прикриттям для роботи в неукраїнських інтересах. Затримка із початком вакцинації веде не лише до збільшення смертності та ізоляції України, але й посилює позиції Росії в бажанні втюхати нашій владі «Спутнік-Новічок».

Спроби постачати газ з РФ та російську електроенергію з Білорусі, нищення української енергетики може бути елементом геополітичної гри з відновлення впливу Росії на Україну. А заяви про так звані «незалежні компанії» в Росії, які можуть постачати газ на територію України, - насправді рафінована брехня, бо всі енергетичні компанії РФ прямо чи опосередковано під контролем Кремля, а експорт газу з Росії регулюється законодавчо. Виключно «Газпром» може дати чи не дати зелене світло конкретній компанії поставляти газ.

Такі, з дозволу сказати, ініціативи вбивають газову незалежність держави, яку ми досягали тяжко, але досягли.

Для мене це ще й особиста історія, оскільки з російської енергетичної голки зняв країну мій уряд, розриваючи тенета, в які роками упаковувала нас Росія.

І тут варто нагадати про минуле, яке знову може стати нашим майбутнім. Про постійний енергетичний шантаж України з боку РФ. Про передноворічні поїздки до Москви наших делегацій із проханнями укласти газові угоди. Це приниження як переговорників, так і України як держави було не так вже й давно, до 2014 року. Результати переговорів породжували чимало політичних криз усередині нашої країни. Нагадаю про «політичну ціну» на енергоносії, про намір РФ прибрати до рук «Нафтогаз» і заволодіти ГТС. Про неймовірну корупцію на російському газі, яка існувала, про дефіцит «Нафтогазу» в 10 мільярдів доларів і банкрутство, до якого його вели свідомо.

Ми це змінили, через незалежність енергетичного сектора порятувавши незалежність самої держави. «Нафтогаз» перестав бути збитковим. Ми виграли суд у російського «Газпрому» на 5 мільярдів доларів. Ми передбачили субсидії для тих верств населення, які не можуть оплатити ринкову вартість газу, і близько 60% громадян України отримували фінансову допомогу від держави.

Робота зроблена, складна ринкова система була запущена і почала працювати в режимі самовідтворення. Не заважайте, розвивайте.

Натомість влада банкрутує українську енергетику, не спромігшись забезпечити вугілля відповідно до нормативів. Планує віялові відключення. Пропонує адміністративне регулювання цін на газ у стилі СРСР. І тепер наш енергетичний ринок хочуть віддати під російську електроенергію і російський газ.

Не можна дозволити нишком під розмови про «непрофесійність і некомпетентність» розтягнути по шматочках, поточити наче міль основи енергетичної незалежності України. Не можна з-під поли продавати те, що робить нас резистентними чи то у питанні «ковіду», чи то у питанні економіки, чи питанні нацбезпеки взагалі.

І тут питання не до дрібних виконавців. Після неконституційних дострокових парламентських виборів, дозволених нинішнім продажним Конституційним судом, країна фактично перетворилася з парламентсько-президентської на класичну президентську республіку.

Тому і зовнішня, і внутрішня політика, і питання, які відносяться до компетенції уряду чи парламенту, сьогодні сконцентровані тільки в одному кабінеті – і це кабінет президента України.

Якщо політична воля з цього кабінету не буде транслюватися на всю країну через вертикаль влади і не означатиме також політичної відповідальності, 2021 рік, на жаль, виглядатиме далеко не таким, як про нього говорили українці у новорічних тостах. І не таким, як про нього говорив у своєму зверненні до країни президент.