Держава не зможе контролювати проблемні будівництва

Британському філософу Бертрану Расселу належить фраза: «Проблема цього світу в тому, що дурні та фанатики занадто впевнені в собі, а мудрі люди сповнені сумнівів».

Свого часу, очолюючи юридичний департамент Держархбудінспекції (ДАБІ), під час підготовки значної кількості проектів підзаконних нормативно-правових актів на виконання прикінцевих положень Закону України від 17 січня 2017 року № 1817-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» та під час впровадження ризик-орієнтованих підходів у інспекційній діяльності з командою юристів та з іншими  фахівцями ДАБІ особисто пройшов всі етапи їх написання та погодження.

Були й помилки, які визнавались і виправлялись у процесі роботи.

Особливо запам’яталось, коли у Державній регуляторній службі, а у подальшому в Секретаріаті Кабінету Міністрів доводили свої позиції: відстоювали кожну норму, кожне слово, кожну кому, а де не виходило – шукали компроміси, адже перетворення принципу верховенства права у реальність, формулювання зрозумілих та прозорих норм є тяжкою інтелектуальною роботою.

А щоб не порушувати терміни, щодня працювали до ночі.

Хто ж тоді міг уявити, що через декілька років, розпочинаючи так звану реформу системи архітектурно-будівельного контролю, можна наприймати підзаконні акти, які не те що містять помилки, а взагалі не відповідають законам України, з легкістю утворювати центральні органи виконавчої влади і тут же їх ліквідовувати, зупиняти контроль в будівництві та заявляти про його відновлення, тоді як насправді він не відновлений.

Як можна говорити про повернення реформ у законодавче поле і знову намагатись протягнути незрозумілі норми в угоду недобросовісним забудовникам?

31 грудня 2020 року на сайті Мінрегіону для громадського обговорення з’явився проект постанови КМУ «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо удосконалення діяльності органів державного архітектурного-будівельного контролю», щодо якого я висловлював свої застереження.

Я стверджую, що з такими змінами порядок контролю в будівництві прописаний в інтересах забудовників і жодний об’єкт не можна буде у повній мірі перевірити на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час його будівництва.

І що далі: врахування чи аргументоване відхилення пропозицій і зауважень громадськості, направлення проекту на погодження та оперативне  винесення на Уряд?

Ні. Не закінчилось перше обговорення, як 06 січня 2021 року розпочалось нове.

Більше того, виявляється, що 11 лютого 2021 року на засіданні Конфедерації будівельників України висвітлено проект доопрацьованої Мінрегіоном постанови.

Це при тому, що зауваження та пропозиції до першого проекту приймалися протягом 20 днів, а до другого – протягом місяця.

Чим же відрізняється новий проект від старого?

Абсолютно нічим, той самий текст (!)

Що це, як не реформи заради реформ та обіцянки можновладців, які нічого не варті.

Цим же проектом постанови повертається ліцензування в будівництві, без якого неможливий розвиток будівельному бізнесу, та повинна скасуватись сертифікація посадових осіб, без чого розпіарене відновлення контролю в будівництві фактично не відбулось.

Але влада не поспішає із змінами, через місяць буде рік, як почалось реформа, а разом з нею і хаос у будівництві, що досі триває, та вже пішов четвертий місяць, як Мінрегіон взяв на себе відповідальність за призначення та кроки, необхідні для продовження реформи.

На жаль, у наших реаліях слова Бертрана Рассела залишаються актуальними, і щоб почати та завершити реформи, не потрібна фаховість, знання та досвід, а достатньо бути лише занадто впевненому у собі та у своїх помилках.

Скільки ще експериментів очікує на будівельну галузь та що потім робити із залізобетонним армагедоном у населених пунктах?