Про Україну та Європейський Зелений Курс

Нещодавно у Брюсселі відбулася важлива зустріч. Перемовини українського уряду з ЄС щодо Європейського Зеленого Курсу, а точніше його основного регулятора – BKMI (вуглецевий корекційний механізм імпорту).

ВКМІ – торговельний бар’єр нового покоління щодо податку на вуглецевоємні товари, які імпортує Євросоюз. Якщо простіше: товар, який був виготовлений на підприємстві, яке не відповідає екологічним нормам, буде обтяжуватися величезними податками при експорті, або ж зовсім буде заборонений до постачання в країни ЄС. У той час як основним торгівельним партнером України є саме ЄС, а частка українського експорту туди складає 41,5% станом на 2019 рік.

У 2019 році експорт України до ЄС склав 21,1 млрд євро. 1/3 від цієї суми потенційно буде підпадати під ВКМІ, якщо виробництво продукту продовжить генерувати СО2.

ЄС рішуче налаштований запровадити цей механізм в найближчому майбутньому. Не пізніше 2023 року. Законопроєкт буде внесений на розгляд інституцій ЄС – Ради міністрів ЄС та Європейського парламенту – в рамках відповідної законодавчої процедури у червні цього року.

Загроза його застосування мала б вже запустити механізми всередині держави, проте поки що ми бачимо лише стратегії та плани, до реалізації яких прямувати ще дуже-дуже довго, враховуючи те, що наші можновладці люблять переносити строки реалізації цих планів на свій розсуд.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів мало б стати одним з основних каталізаторів змін у цьому напрямку. Проте, досі більшість підприємств в Україні працюють із порушенням природоохоронного законодавства та викидають мільйони тонн CO2 в атмосферу. Але ж де тоді штрафи? Де податки? Де роками обіцяна модернізація?
До речі, найперші галузі, які потраплять під податок - продукція чорної металургії, мінеральні добрива, цемент та інші будматеріали. Окрему увагу звертають на електроенергію. Проте щось не чутно, що металургійні комбінати та ТЕСки почали стрімку модернізацію. ММК Ілліча, Арселор Міттал, Азовсталь, Бурштинська ТЕЦ, Курахівська ТЕС і багато інших топ-забруднювачів, нехтують українським законодавством, екологічними нормами та людським здоров’ям і продовжують працювати на застарілому виробництві без очисних споруд та фільтрів.

Міністр захисту довкілля Роман Абрамовський стверджує, що "Європейський зелений курс стане флагманом зеленого розвитку економіки та покращення якості життя українців". Дійсно. Але це буде можливо лише після того, як почнуться реальні дії. Щоб модернізувати українські підприємства під стандарти ЄС, потрібні не роки і навіть не десятки років. То коли ж ми збираємося починати?

Зараз багато хто знов скаже: спочатку давайте економікою займатися, а потім будем довкілля рятувати. А ніт. Все взаємопов’язано. Цивілізований світ уже давно це зрозумів.