Чи загонять А.Шарія в процесуальну лузу?

Інформаційний простір України повинен мати відповідний захист – і тут не може бути двоякого трактування дій Служби безпеки України.

Зрозуміло, що Анатолій Шарій підозрюється у державній зраді, яка виражається у формі надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. А розпалювання національної ворожнечі – більше додаткове обвинувальне навантаження, ніж серйозне звинувачення.

Які небезпеки для слідства і майбутнього суду, якщо він відбудеться.

По державній зраді:

- Потрібно довести базою доказів наявність у А. Шарія зв’язку із іноземною державою, іноземною організацією або їх представниками й отримання відповідних завдань від них на проведення підривної діяльності (якщо достатніх доказів цього не буде – склад злочину, який називається «державна зрада», - відсутній).

- Потрібно довести, що Шарій надавав допомогу не у чому небуть – а проведенні підривної діяльності проти України (якщо доказова база тут тримається в основному на гуманітарних експертизах /у тому числі лінгвістичних/, то є ризик, що ці експертизи будуть «розбиті» іншими – повторними і додатковими експертизами чи то під час досудового розслідування, чи то в суді).

По розпалюванню національної, расової чи релігійної ворожнечі:

- Я проводжу аналогії й пригадую справу Олександра Єфремова, яка розпочиналась ще в лютому 2015 року. Перше звинувачення, яке йому було інкриміновано – це розпалювання національної ворожнечі, а закріплено двома лінгвістичними експертизами і кількома допитами. У цій частині звинувачення розвалилось на перших судових засіданнях – викликаний для дачі показань експерт не підтвердив свої висновки, які він робив під час досудового розслідування…

Завжди велика небезпека, коли немає бази доказів, а лише експертиза і політичні показання свідків (які нічого спільного із процесуальними доказами на мають), на основі яких й формується обвинувальний акт.