Кого Россия наградит медалью "За возвращение Крыма".
20 лютого 2014 року РФ почала захоплення АРК Крим; ця дата визначена законодавством України, як дата початку війни РФ проти нашої держави.
16 вересня 2020 року ДБР повідомило суспільству "справжні причини та умови, що сприяли анексії Кримського півострову" і назвало ключових осіб, чиї умисні дії створили умови для початку війни та окупації частини території України.
Вважаю, що перелік фігурантів злочину - неповний. Зокрема, ДБР мало б дослідити причино-наслідковий зв'язок між умисними діями тричі (!) міністра оборони України - Анатолія Гриценко на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності держави, та початком агресії РФ.
Відео звіту ДБР визначає дії посадових осіб Генерального Штабу та Міністерства Оборони України, що сприяли початку агресії РФ проти України, а саме:
- злочинне скорочення ЗСУ;
- підрив стану мобілізаційної готовності;
- знищення систем протиповітряної оборони Криму;
- незаконні організаційні зміни ЗСУ, які знівелювали стратегічні документи;
- невжиття заходів щодо реагування на зовнішні загрози.
Слідство визначило наступних ключових осіб – НГШ В. Замана, Міністри Оборони - Д. Саламатін, П. Лебедєв та Президент України В. Янукович, котрий "своїм Указом від 29.12.2012 скасував попередній Указ Президента України від 30.10.2009, яким передбачалося призупинення скорочення українського війська".
Тобто, слідство вбачає, що скорочення війська – дія, яку слідство визначило як злочинну, відбувалося й до 30.10.2009. Таким чином, коло підозрюваних осіб має бути розширено.
Слідство має всі підстави включити до складу встановленої злочинної групи Міністрів Оборони України, що скорочували ЗСУ до 30.10.2009, зокрема А. Гриценко та Ю. Єханурова.
Чисельність Збройних Сил України системно скорочувалась за керівництво Міністерством оборони А. Гриценко та Ю. Єхануровим, а саме на:
на 30.12.2004 кількість ЗСУ до 285 000 осіб, у тому числі 210 000 військових;
на 30.12.2005 кількість ЗСУ до 245 000 осіб, у тому числі 180 000 військових;
на 30.12.2006 кількість ЗСУ до 221 000 осіб, у тому числі 165 000 військових;
на 30.12.2007 кількість ЗСУ до 200 000 осіб, у тому числі 152 000 військових;
на 31.12.2008 кількість ЗСУ до 191 000 осіб, у тому числі 148 000 військових;
Окрема увага слідчих ДБР мала б бути приділена й діяльності А. Гриценко на посаді голови комітету ВРУ з питань національної безпеки і оборони (далі НБО ВРУ), який він очолив після втрати посади в Міноборони.
16/01/2008 в інтерв’ю ВВС, Президент Ющенко пояснив причини звільнення А.Гриценко з посади Міністра оборони року, тим що його "не влаштовує рівень боєздатності української армії".
24.04.2009 Президент Ющенко приймає рішення про збільшення ЗСУ в 2009-2011, реагуючи на заяви МЗС Росії щодо "невизначеності правового статуса острова Тузла", та вносить в Верховну Раду законопроект № 4411.
А. Гриценко, як голова комітету НБО ВРУ виступає з гострою критикою законопроекту Ющенка, посилаючись на "відсутності гострої військової загрози", пропонує не розглядати та не приймати рішення тривалістю в три роки, адже на думку Гриценко "буде логічним, щоб новообраний президент як верховний головнокомандуючий запропонував своє бачення розвитку збройних сил, запропонував свої параметри чисельності". Нагадаю, що на той час Прем’єр міністр Янукович, в уряді якого працював А.Гриценко, не приховував своїх президентських амбіцій та фактично перебував в стані активної передвиборчої кампанії. (джерело)
Із початком російської агресії, окремі заяви А.Гриценко набули особливого змісту:
15.08.2008 А.Гриценко: "Більшої загрози, аніж ми самі, для України не існує", "Ми повинні виходити з парадигми: воєнний конфлікт між Україною і Росією недопустимий". Гриценко адвокатує перебування ЧФ РФ в Криму: "якщо буде правильна ціна" флот РФ треба залишита, адже "влада Севастополя і Сімферополя отримає величезні додаткові ресурси на розвиток міста і Криму в цілому".(джерело)
12.09.2008 А.Гриценко заявляє про необхідність "відкликати заявку на план дій щодо набуття Україною членства в НАТО", аргументуючи це необхідністю "приділити більше уваги "замороженим" регіональним конфліктам". Здається, в далекому 2008 році, А.Гриценко почав озвучувати фейки російської пропаганди про можливу "громадянську війну в Україні"? (джерело)
10.09.2009 А.Гриценко заявляє про те, що прийняття російською Держдумою в першому читанні поправки до закону "Про оборону" РФ, які передбачають можливість оперативного використання збройних сил за межами держави, "не несе небезпеки для України. Навпаки, цей оновлений документ дозволяє приймати зважені рішення" (джерело).
Не випадково Тимчасова слідча комісія ВРУ щодо знищення ЗСУ (далі ТСК), яку очолював народний депутат від БПП І.Вінник, приділила окрему увагу діяльності А.Гриценко. Згідно звіту комісії, за перебування на посаді Міністра оборони України саме А.Гриценко кількість військового майна, техніки та озброєнь, яка була переведена в статус надлишкового та в подальшому відчужена по мізерній балансовій вартості була найбільшою. Доречи, в одному з інтерв’ю сам А.Гриценко називав посаду Міністра оборони - "міністром надлишкового військового майна".
До слова, А.Гриценко звернувся з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації до голови ТСК І.Вінника, з вимогою спростувати висновки Комісії (джерело 1, джерело 2) озвучені публічно, зокрема в ефірах українських телеканалів, посилання.
Справа № 461/1152/19 було розглянута Галицьким районним судом м. Львова.
27.07.2020 суд прийняв рішення, яке набрало законної сили 26.08.2020 р., яким А.Гриценко було відмовлено в захисті честі та гідності. Поряд з іншим, суд зазначив "що баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та суспільним інтересом знати необхідну інформацію порушено не було" та те, що "висловлювання І.Вінника є достовірними, не підлягають спростуванню, адже отримані з офіційних джерел" (посилання).
Слідчим ДБР варто ознайомитися з матеріалами вищезгаданої справи, адже за клопотанням адвокатів І.Вінника до матеріалів справи були долучення окремі первинні документи, завдяки яким напрямок кримінального розслідування про обставини знищення систем ППО в 2003-2013 рр. може отримати нові акценти та динаміку.
Не знаю чи вручили вже А.Гриценко нагороду РФ "За возвращение Крыма", до якої, на мій погляд, наш "герой" має всі підстави бути представлений.
