Захоплення Криму

На передньому плані цього фото - російські окупанти, які 27 лютого 2014 року розпочали захоплювати українські землі.

Цього дня кримські татари і небайдужі українці вкотре заявили, що Крим - це Україна, проте Кремль вважав інакше й готував своїх спецпризначенців до штурму адміністративних будівель.

Сьогодні багато так званих експертів, політиків, які ще вчора не знали, якого класу захисту є бронежилети, пишуть, що Крим здали і що тих, хто це зробив, потрібно злісно покарати.

Крим здали - це факт беззаперечний, проте чи могло щось бути інакше????

Протистояти російській окупаційній армії, за великим рахунком, було нікому і нічим. Українська армія була розбита й пограбована остаточно за роки правління Януковича і його проросійських посіпак.

Єдиними боєздатними частинами, яких хотіли направити у Крим, була: 80 бригада, 79 бригада, 95 бригада Збройних сил України. Всі вони знаходилися на материковій Україні, проте, знову ж таки, виникає питання: "Що далі!?"

Розумієте, зараз язиком "тріпати" дуже легко, малювати схеми, встановлювати винних. Але натискати на курок автомата - могли не всі.

Пригадайте квітень 2014 року. Луганськ наповнюється російсько-сепаратиськими військами. Туди заїхали бійці 80 бригади на БТРах та спецпризначенці "Альфи"! Проте тодішній комбриг десантників суворо забороняє відкривати вогонь.

Ніхто не хоче брати відповідальність на себе, ніхто до кінця не вірить, що Росія - окупант.

Я говорив з десантниками, які знаходилися в цих бойових машинах, ось що вони розповідали: " Міша, ми були озброєнні набагато краще, ніж терористи, але ніхто до того не стріляв в людей, хоч вони і московити. Тому страх перед невідомим був великий, крім того, нам ніхто не давав команди - воювати"!

Хто б там що не говорив, але більша частина офіцерського складу тодішньої української армії, як і більшість солдатів - не були готові до війни. Це ми зараз виробили в собі інстинкт захисників, який вказує нам, що за свою країну треба вбивати, щоб залишитися живим і перемогти, а тоді?

До 2013 року наших бійців теоретично навчали, що НАТО - це ворог. В Павлограді навіть спеціальні радянські методички були на цю тему у бійців внутрішніх військ. Тому морально ніхто не був готовий до війни, в тому числі командування ЗСУ, яке до того навчало солдатів марширувати, фарбувати бордюри й черпати воду перед приїздом совкових генералів.

Можна говорити про добровольців, але більшість з них ще відходили від Майданівських подій. Крім того, іти з мисливськими карабінами на озброєний до зубів російський спецназ - це дурня повна.

Нагадую, що тоді панував повний хаос, ніхто не знав, що буде далі, всі боялися, навіть більше. Коли бойове крило "Правого сектору" розпочало перший бій з російським найманцями під Слов'янськом, один із високих чинів ЗСУ звинуватив добровольців в тому, що вони розпочали війну з Росією.

Що ж стосується Криму, то тут ситуація була ще важча. Адже півострів інформаційно був окупований московитами ще раніше, ніж збройно. Тож сподіватися на широкий спротив серед місцевого населення, як на Майдані в Києві, було нереально.

Крім того, російські терористи задіяли проти українських військових, які знаходилися в Криму, всі способи колонізації: фізичної, матеріальної, моральної. Як наслідок, тисячі українських військових зрадили присязі України. А це ще більше унеможливлювало спротив.

Як би там не було, але минулого не зміниш. З нього потрібно взяти урок і вчитися на помилках.

Нам потрібна сильна, боєздатна армія, а не паперова кількість заробітчан.

Армія, яка вміє і знає, що за свою країну треба вбивати, і тільки тоді можна досягнути перемоги.

Армія, де Головнокомандувач не "бачить мир в очах путіна", а все робить для того, щоб ці очі вирвати і з'їсти перед переляканими кремлівськими покидьками.

Крім того, Нація має підтримувати армію, а не говорити, що "ми вас туди не посилали"!

Тому, панове експерти, диванні знавці, працюймо інформаційно над об'єднанням патріотів з різних політичних таборів, навіть якщо вам вони колись не "вгодили"!

Тому що ви воюєте не за якусь конкретну організацію, а за волю України та її майбутнє.

Тільки так ми відвоюємо Крим і Донбас.

Слава Україні!