Що не так з реформою прокуратури?

Роздуття штатів і не можливість самоочищення – чому Офіс Генерального прокурора не справляється з внутрішніми проблемами.

Стандартним інструментом реформування і очищення рядів прокуратури, протягом останніх років була переатестація. Проте, вона не є ефективною. Причина цьому – поновлення прокурорів через суд. Наразі, тільки з боку звільнених прокурорів Генеральної прокуратури України подано понад 1000 позовів з вимогами про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час "вимушеного прогулу".

Для прикладу можна навести статистику судових рішень, щодо скасування "необґрунтованих рішень" кадрових комісій, щодо не проходження прокурорами атестації на посаді та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу станом на лютий 2021 року.

За вказаними рішеннями з органів прокуратури (а отже державного бюджету) було стягнуто виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу на суму понад 68 млн. грн.

І це ще не враховуючи більше ніж 20 позовів, в яких не зазналося конкретної суми середнього заробітку, а також позовів які неминуче очікуються після закінчення третьої хвилі атестації прокурорів місцевих прокуратур, яка зараз триває.

На додачу, в таблицю не увійшли рішення судів, якими скасовувалися рішення кадрових комісій, що не стосувалися фактичного звільнення.

Якщо дана тенденція продовжиться, то до кінця 2021 року органи прокуратури будуть змушені виплатити "незаконно звільненим" працівникам понад 500 млн. грн, платників податків.

До того ж мова йде не просто про гроші, а про повернення на посади корупціонерів та людей, які фактично не розуміються в своїй сфері та не достойні працювати в прокуратурі.

Паралельно з цим, в "реформованому" Офісі Генерального прокурора відбувається необґрунтоване укрупнення штату керівних посад. Це не тільки збільшує поточне навантаження зарплатної відомості, а і матиме довготривалі наслідки, адже цим особам потрібно буде платити пенсію після їхнього звільнення зі служби.

Отже, ми маємо безпідставне роздуття штатної структури Офісу Генерального прокурора. Це можна було б пробачити, якби прокуратура виконувала свою безпосередню функцію та стала б чистим та прозорим органом.

Виникають питання також призначення Іриною Венедиктовою одіозних осіб – Дмитра Літкевича, Олександра Ватутіна, Євгена Устименка та Олександра Панова. Ці люди мають корупційний шлейф та були фігурантами кримінальних проваджень.

Громадськість стурбована незрозумілими рухами, як от відкриття чи закриття кримінальних проваджень, зміна їх підслідності, повернення майна і цінностей на які накладався арешт в кримінальних справах проти Олега Бахматюка, Миколи Злочевського, Петра Порошенка, Рената Кузьміна, Дениса Гутенка, Сергія Стерненка.

Зважаючи на реальний стан речей в прокуратурі, будемо сподіватися на швидке вжиття необхідних заходів для справжнього реформування та безповоротного очищення прокуратури, для ефективного виконання, безпосередньо покладеної на неї функції.