Антикорупційні органи в Україні потребують повного перезавантаження

Останні шість років в Україні з’являються все нові і нові державні органи, які спеціалізуються на боротьбі з корупцією. Спочатку запрацювало НАБУ, потім – САП і НАЗК, а у 2019 році – ВАКС. При цьому, за даними міжнародної неурядової організації Transparency International, ситуація з корупцією в Україні майже не покращується. З 2015 по 2020 роки Україна набрала 6 балів в Індексі сприйняття корупції і зуміла піднятися лише на 13 позицій у рейтингу зі 180 держав. Наразі наша країна знаходиться у списку поруч з Непалом, Свазілендом і Зімбабве.

У США, які тривалий час опікуються українськими антикорупційними органами, схоже, побачили невтішні результати роботи своїх «підопічних». Із Вашингтона прийшли новини, що директор НАБУ Артем Ситник найближчим часом може покинути свою посаду.

Всередині країни Ситником незадоволенні вже давно. За часів президентства Петра Порошенка у директора НАБУ були непрості відносини з главою МВС Арсеном Аваковим і Генеральним прокурором Юрієм Луценком. З командою Володимира Зеленського у Ситника також склалися не надто теплі стосунки. Не проти його відставки голова ОПУ Андрій Єрмак, заступник голови ОПУ Олег Татаров, а віднедавна ще й голова МОЗ Максим Степанов через розслідування про покупки вакцини від коронавірусу.

Від звільнення Ситника щоразу рятували західні партнери. Але цього разу, за інформацією джерел у Вашингтоні, вдача може відвернутися від директора НАБУ, і він таки залишить посаду достроково. У США вже тривалий час незадоволенні результатами діяльності очолюваного Ситником відомства. НАБУ за роки існування не змогло довести до логічного завершення жодну гучну справу проти топ-корупціонера. Ні Мартиненко, ні Насіров, ні Гладковський не опинилися за гратами, а порушені проти них справи фактично розсипалися у судах. Крім того, як розповідають джерела в американському істеблішменті, у Вашингтоні недовіра до Ситника з’явилася ще влітку 2018 року після того, як стало відомо про його таємну нічну зустріч з Порошенком і Грановським на дачі тодішнього президента у Козині.

Ті ж джерела повідомляють, що змінити Ситника на посаді директора НАБУ може колишній Генеральний прокурор України Руслан Рябошапка. США і ЄС лояльні до Рябошапки. Достатньо згадати, як перед голосуванням Верховної Ради за постанову про звільнення з поста генпрокурора його підтримали посли G-7. А нещодавно Державний департамент США навіть вручив йому премію за успіхи у боротьбі з корупцією. До того ж, варто відзначити, що Захід цілком влаштує призначення Рябошапки Директором Н0АБУ, оскільки його важко назвати лояльним до чинної влади чи наближеним до однієї з політичних груп в Україні.

Заміна керівництва НАБУ, можливо, і стане позитивним кроком у боротьбі з корупцією. Але чи достатньо однієї відставки, нехай навіть директора антикорупційного органу?

За роки існування НАБУ, САП, НАЗК остаточно стало зрозуміло, що всі вони працюють неефективно. Щороку на свою діяльність з державного бюджету кожен з цих органів отримує від кілька сотень до мільярда гривень. НАБУ, при витратах у мільярди гривень, з року в рік вдається повертати до бюджету в десятки разів менші суми, а НАЗК досі не перевірило, звідки у партій сотні мільйонів на рекламу у соціальних мережах, про що писали ЗМІ.

При цьому антикорупційні органи працюють в Україні вже 5-6 років. За такий тривалий період держорган, зазвичай, стає неефективним в цілому як єдиний механізм. Заміна керівника чи кількох його заступників суттєво не покращать ситуацію. Щоби антикороргати запрацювали по-новому, вся антикорупційна інфраструктура має пройти аудиторську перевірку і перезавантаження.

Але і цього замало для ефективної боротьби з корупцією. Антикорупційними в Україні мають встати всі правоохоронні органи і суди. Починаючи від Національної поліції, і закінчуючи Верховним судом.

Катерина Одарченко, голова партії «Національна платформа»