Київська прокуратура в рейдерській темі.

Солдатські комітети продовжують громадське розслідування щодо ділків близьких до колишнього керівництва країною, які заради наживи вкрали цілий храм.

В справі рейдерського захоплення кафедрального собору на печерських пагорбах все більш і більш виповзає потворна гримаса сучасної правоохоронної системи. 

Чесно кажучи я вважав, що Київська міська прокуратура, на тлі заяв генпрокурора Венедиктової про вселенську боротьбу з корупцією, хоча б якось буде ховати свої волохаті вуха. Але ж ні, місцевий прокурор Д. Прокудін, наче навмисно демонструє свою готовність відстоювати інтереси чорних рейдерів.

Як нам стало відомо, Київська прокуратура на законі вимоги адвоката Ігоря Чудовського, надати витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань за матеріалами кримінальних проваджень та контактну інформацію процесуальних прокурорів і слідчих, відповіла відмовою.

Чого перелякався київський прокурор? Починаємо розбиратися і бачимо, що насправді йому є чого лякатися.

Йдеться про кримінальні справи, які відкриті проти запеклих рейдерів  В.  Антонюка та  О.  Дубового. Вони в ході злодійського привласнення майна прихожан, підробили протоколи «Місіонерського євангелізаційного центру християнських церков України «Слово життя». Саме ця підробка і дала можливість злочинцям, за підтримки продажних судів і реєстраторів переписати храм на себе.

До того моменту, поки пастир євангелізаційного центру Кунець В.Я. захищався від Антонюка  та  Дубового  на самотужки, вони разом з прокурорами відчували себе спокійно. Зараз же, коли до справи приєдналися ветерани війни та адвокат з дуже серйозним списком доведених справ, злочинці почали панікувати.

Відповідь Київської прокуратури не просто не відповідає букві закону, вона виглядає цілком абсурдною. На думку прокурорів інформація про кримінальні провадження і процесуальних керівників – є таємницею слідства. Це взагалі, щось нове в юриспруденції!

Більш того, прокуратура настільки стурбована можливістю отримання правдивої інформації адвокатом постраждалого, про стан слідства, що почала на ходу встановлювати свої правила. Нехтуючи законом про адвокатську діяльність, нормами Кримінального кодексу заст. керівника міської прокуратури Лебедєв у своєї відповіді аргументував відмову тим, що наче інформацію про те, хто з прокурорів є процесуальним керівником, він повинен повідомляти тільки з дозволу слідчого.

Зі слів адвоката І. Чудовського, за всі двадцять років своєї практики, він такого не бачив.

Відповідь Київської міської прокуратури яскраво свідчить про те, що вона рішуче стоїть на захисті інтересів злочинців, від яких страждають прості громадяни.

Здається, що міський прокурор Д. Прокудін або не розуміє своїх повноважень і обов’язку захищати українців, або він глибоко в темі.

Судячи з  поведінки Києвської місцевої прокуратури, він таки в темі.

Далі буде…