ПРОЖИТКОВИЙ МІНІМУМ ВИЖИВАННЯ

За Конституцією, Україна є соціальною державою. Життя і здоров’я людини, честь і гідність ми визнаємо найвищою соціальною цінністю.

Хтось може заявити, що це - занадто розмиті формулювання. Але існує безліч достатньо точних, навіть математичних чи економічних показників, які досить прямо впливають на гідність та здоров’я людини. Так історично склалося, що в Україні таким показником є прожитковий мінімум.

Для уникнення можливих подальших непорозумінь: законодавство визначає прожитковий мінімум як вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Простіше кажучи, прожитковий мінімум - це найменша кількість ресурсу, з яким українець може проіснувати та не померти. Іншими словами не сказати.

Якщо у когось досі виникає ілюзія, що прожитковий мінімум - лише один із нудних та неважливих показників в економіці, який відірваний від реального життя, нагадаю: роками система соціальних стандартів та гарантій формувалася на основі прожиткового мінімуму.

До нього прив’язано майже 200 різних виплат. Зокрема, цей показник як державний соціальний стандарт застосовується для:

• загальної оцінки рівня життя в Україні. Це - основа для соціальної політики та розробки окремих державних соціальних програм;
• визначення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, розмірів стипендій, допомоги сім'ям з дітьми та по безробіттю. При цьому, до слова, заробітна плата в бюджетній сфері є значно нижчою за середню по країні;
• визначення стандартів обслуговування в медицині та освіті;
• встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
• встановлення розміру судового збору;
• формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Прожитковий мінімум: реальний vs "документальний"

Зважаючи на фундаментальне значення прожиткового мінімуму в нашій економіці, він мав би стати одним із найголовніших показників, до якого має бути прикута увага. Що ми маємо натомість?

Виникає відчуття, що держава зважає на цей показник за принципом "в останню чергу". Наприклад, його розмір був незмінним з 2014-го до осені 2015-го і складав 1176 грн. А сума, на яку він зростає, зазвичай виглядає як насмішка над гідністю наших громадян.

Ще минулого року прожитковий мінімум становив 2118 грн. З 1 січня 2021 року — 2189 грн. А з 1 грудня він складатиме – 2393 грн.

Чи достатньо цього для, нагадаю, "забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування"? Думаю, всі, хто купує щодня звичайні та найбюджетніші овочі, крупи, хліб, м'ясо, яйця та молочні продукти в магазинах чи на ринку, і так знає відповідь.

Для інших наведу лише одну цікаву статистику: взимку звичайна середньостатистична родина українська родина, яка проживає в однокімнатній квартирі, платить більше 2000 грн за комунальні послуги.

При цьому, ніхто не гарантує, що наступної зими люди платитимуть бодай таку ж суму. Адже щороку українцям оголошують чергові плани підвищити тарифи. Останнє таке здорожчання на початку цього січня супроводжувалося протестами по всіх регіонах. І тільки після особистого втручання Президента України у ситуацію – відбулося зниження та фіксація ціни на газ.

Цікаво, що Мінсоцполітики визнає: фактичний розмір прожиткового мінімуму, який формується на основі реальних цін на ринку, зараз складає 5 300 грн. Вражаюча різниця, чи не так?

На жаль, цей показник існує лише на сайті Міністерства, а не у документі – держбюджеті.

А тому, що ми маємо?

В одному і тому ж світі існує теоретичний прожитковий мінімум та реальний. А отже, прожитковий мінімум - це великий обман українців.

Нинішній прожитковий мінімум – це показник виживання.

Крім того, набори продуктів, непродовольчих товарів і послуг не переглядаються. Через це вони взагалі не є відображенням того, на що першочергово людина витрачається.

Так званий нормативний метод встановлення прожиткового мінімуму є по суті нав’язуванням системи цінностей щодо вибору між окремими продуктами, товарами та послугами. А визначення нормативу так званих фундаментальних потреб людини відображає більше позицію посадовців або уявлення окремих науковців, ніж реальні гідні споживчі потреби людини.

Очевидно, що нинішній розмір прожиткового мінімуму не відповідає сучасним реаліям, не дає змоги задовольнити мінімальні продовольчі, непродовольчі, соціальні та культурні потреби громадян України.

Його заниження спричинили низьку мінімальну зарплату, мінімальну пенсію, допомогу малозабезпеченим сім’ям та інших соціальних виплат.

Все це наводить лише на одну думку: прожитковий мінімум асоціюється не з гідністю, а з низьким стандартом якості життя.

Розірвати замкнуте коло

Конституція зобов’язує державу забезпечувати соціальну допомогу населенню на рівні прожиткового мінімуму.

Однак проблема глибша, ніж здається на перший погляд. Якщо б ситуацію можна було виправити лише одним підняттям рівня прожиткового мінімуму, то кожен новий уряд змагався б за те, хто встановить вищий. Ніби на аукціоні.

Що ми пропонуємо? Варто запровадити нову методологію розрахунку прожиткового мінімуму. На його базі мають встановлюватися основні державні соціальні гарантії та соціальні виплати, які є головними джерелами існування людини. Тим самим держава зможе забезпечити конституційні права громадян на достатній життєвий рівень.

Які необхідні кроки?

По-перше, змінити саме визначення прожиткового мінімуму. Ми кажемо, що це має бути прийнятний рівень витрат, який дозволяє підтримувати достатній рівень життя людини, притаманний суспільству.

По-друге, прожитковий мінімум має встановлюватись у відсотковому співвідношенні до середньомісячної заробітної плати в Україні за рік, що передує року формування держбюджету на наступний рік. Звісно, з урахуванням прогнозного рівня інфляції поточного року.

На наш погляд, у 2021 році прожитковий мінімум має бути не менше 40% від середньомісячної заробітної плати із поступовим збільшенням протягом 10 років цього показника до 50%. Водночас уряд має підвищувати затверджений прожиткового мінімуму, якщо розрив з фактичним протягом трьох місяців перевищує більш ніж на 10%.

Всі ці цифри ми з іншими народними депутатами заклали у законопроект № 3515, зареєстрований у травні минулого року. Реалізація наших пропозицій дозволить мати такий прожитковий мінімум, який справді забезпечує основні потреби людини в сучасних соціально-економічних умовах. Це сприятиме підвищенню рівня матеріального забезпечення найвразливіших категорій населення країни, для яких пенсії чи соціальні допомоги є основним джерелом існування.

Звісно, новий підхід до розуміння прожиткового мінімуму має супроводжуватися низками новацій у застарілому законодавстві. Тому загалом пропонуємо внести зміни до 46 нормативно-правових актів. Назву лише головне:

1) Затвердження методології формування прожиткового мінімуму. Вона базуватиметься на фактичних витратах домогосподарств. Під домогосподарством розуміється деклароване економічне об’єднання від одного до декількох осіб, які ведуть спільний облік оподаткованих доходів та витрат;

2) Створення державного органу, який постійно досліджуватиме фактичні витрати на продукти харчування, непродуктові товари, послуги, догляд за дітьми та відсоткового розміру заощаджень у структурі своїх витрат;

3) Для призначення соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям застосовується рівень забезпечення прожиткового мінімуму, який щорічно визначається законом про Держбюджет на відповідний рік;

4) Кабмін повинен розробити зміни до законодавства, щоб прирівняти до прожиткового мінімуму неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

5) Зміна підходів до встановлення розмірів посадових окладів – не в залежності від прожиткового мінімуму, а від мінімального розміру посадового окладу для відповідних категорій працівників.

Законопроект стосується і пенсій. Адже ми маємо прирівнювати мінімальну пенсію до прожиткового мінімуму. Ми не можемо жити в країні, де пенсія менша, ніж прожитковий мінімум. Де ми менше грошей даємо, ніж треба людині вижити. Крім забезпечення соціальних гарантій, це й дасть поштовх економіці.

Тому ми визначаємо розміри, у яких мають застосовуватися показники прожиткового мінімуму для системи оподаткування доходів домогосподарств та для системи обрахунку пенсій.

Якщо буде сприятлива "економічна погода", цей відсотковий показник парламент може переглядати.

Неодноразово минулого року я на зустрічах з Прем’єр-міністром Денисом Шмигалем доводив йому необхідність змін. Спочатку нам обіцяли підвищити прожитковий мінімум на 15%, але в результаті у Держбюджеті прожитковий мінімум зріс лише на 8,5%.

Це катастрофічно мало. У порівнянні з 1 січнем 2020-го він зріс всього-на-всього на 162 грн.

Як народний депутат, я надіслав Кабміну запит для опрацювання положень законопроекту та надання висновків запропонованим механізмам.

Я вимагаю якомога швидше забезпечити конституційні гарантії громадян на достатній життєвий рівень. Збільшення прожиткового мінімуму – це один із головних інструментів.

Цей законопроект був ключовим для мене у попередній парламентської сесії. Буду наполягати на його ухваленні під час цієї сесії.

Олександр Качура – народний депутат України, заступник голови Комітету ВРУ з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, кандидат юридичних наук.