Чому Україна поки що провалює кампанію з вакцинації

Першими від SARS-CoV-2 щепляться мобільні бригади. Один лікар, дві медсестри і реєстратор, які виїжджають на підприємство, у будинок для літніх людей, військову частину, школу і щеплять тих, хто там працює. Втім спочатку мобільні бригади вирушать до медиків, які працюють у "ковідних" відділеннях лікарень. Одна бригада працюватиме зі швидкістю 100 щеплень на день. На першому етапі вони провакцинують 360 тисяч людей з пріоритетних груп.

Так описує Уряд перший етап кампанії з імунізації проти SARS-CoV-2 в офіційному плані. Повільному складному плані, за яким ми будемо вакцинуватися щонайменше два роки.

Однак у перші два тижні МОЗ провалив навіть свій повільний і складний план. На 14-й день кампанії одна мобільна бригада не тільки не робить заплановані 100 щеплень на добу. Навіть не кожна область може забезпечити 100 щеплень на добу. Тримільйонний Київ ледве долає цю позначку.

З такими успіхами ми впевнено закріпилися на передостанньому місці у Європі за швидкістю вакцинації у перші два тижні від початку кампанії. Дружня Албанія не дає нам бути на дні. Але нам не соромно. Ми вже звикли до свого місця.

Вам не здається, що це вже було? Від самого початку пандемії Україна так само впевнено трималася на останньому місці у Європі з жалюгідно низькими показниками тестування.

До появи вакцин тестування та відстеження контактів було найбільш дієвим засобом стримувати поширення вірусу. Ми робили (і досі робимо) у 5-6 разів менше тестів, ніж потрібно для контролю над пандемією.

Восени минулого року захворюваність зросла так сильно, що для її контролю було необхідно робити 150-200 тисяч тестів на день. Ми робили 20-30 тисяч. Міністр вдарив кулаком по столу і пообіцяв вийти на показник у 50 тисяч. Але ми так ніколи на нього і не вийшли.

Складний протокол, незручна інфраструктура, довгий час очікування на результат призводили до того, що багато людей в Україні відмовлялися від тестування у державній лабораторії і, в кращому разі, платили за тести з власної кишені у приватних. Ще більше людей — не робили тест взагалі.

В Україні ніколи не було тимчасових пунктів тестування та інших способів зробити тести доступними. Зате нашим винаходом стали мобільні бригади — групи медиків, які спеціально їдуть до вас, щоб зробити тест. Якщо ви хочете організувати широку кампанію з тестування — не може бути нічого більш неефективного.

Нині система тестування у країні така недієва, що вже давно не показує реальної картини захворюваності. МОЗ сам це визнає: у теперішній системі "зонування" областей кількість виявлених випадків (яку і показує тестування) навіть не враховується.

Ви очікували, що план вакцинації буде принципово іншим? Дарма. Ті самі мобільні бригади, складна система черговості та інші способи роблять ваше щеплення максимально незручним і відкладеним у часі.

Наприклад, у плані написано, що спочатку будуть вакцинувати людей віком старше 80 років, а потім — старше 70. Так, у Європі так роблять. Але уявіть, як це буде на практиці в Україні. Як ви пояснюєте це своїй мамі чи бабусі. Або спробуйте зрозуміти, чому сімейні лікарі — люди, які вакцинують інших людей — зможуть щепитися лише на другому етапі. Або чому медики, які вміють робити щеплення самі, повинні чекати кілька тижнів на мобільну бригаду, щоб вакцинуватися.

Але навіть до цього плану система охорони здоров’я була не готова. Вакцинація стала для МОЗ такою ж несподіванкою, як зима щороку для комунальників. І от учора міністр б’є кулаком по столу і каже, що темпи щеплень його не влаштовують. Так, ніби це не він готував цей план і з осені минулого року відповідав за його розробку.

Але бити треба не по столу, а по лобі. Щоб провакцинувати хоча би пріоритетні групи до кінця 2021 року, потрібно робити в середньому 70 000 щеплень на добу. У останній тиждень наша швидкість була близько 2 300.

Це означає, що десь улітку потрібно вийти на швидкість 100-150 тисяч щеплень на день. Виконання таких цифр ми очікуємо від людей, які організували тестування на такому низькому рівні, що самі відмовилися від нього для відстеження захворюваності.

Нагадаю, говоримо лише про пріоритетні групи. Всі інші — чекаємо на смску від "Дії". Колись у 2022-му.

Що робити, щоб ми почали вакцинувати скоріше?

Не хочу давати порад на зразок "покращити комунікацію". Не вірю, що це станеться. Готовність вакцинуватися буде збільшуватися природно. Нам доведеться покластися на це.

Пріоритетна реалістична задача — вакцинувати сімейних лікарів. Точніше, доставити їм вакцини. Вони провакцинують себе самостійно за один-два тижні. Сімейні лікарі — це не тільки пріоритетна група, це інструмент вакцинації. Це додаткові 24 тисячі рук та 5-6 тисяч місць, куди люди можуть прийти і отримати щеплення. Якщо в кожному робитимуть хоча би два щеплення на день — це вже додаткові 10 тисяч щеплень.

По-друге, потрібен новий план.

- Відмовитися від складної і зайвої системи черговості з півтора десятком різних груп.

- Розділити людей на три категорії: професійні групи (вакцинують мобільні бригади та сімейні лікарі), група ризику за віком (вакцинують сімейні лікарі та тимчасові пункти вакцинації) та інше доросле населення.

- Дати можливість першій та другій групі вакцинуватися уже зараз через будь-який механізм.

Ці два прості кроки кратно збільшать швидкість кампанії уже в найближчі тижні. Але цього також буде замало.

Уже навесні по країні повинні масово відкритися пункти вакцинації: у 10-15-хвилинній доступності для більшості міського населення. В аптеках, приватних клініках і лабораторіях, просто у тимчасових наметах. Це вже роблять у США та європейських країнах. Приватний сектор потрібно долучити до національної кампанії— клінікам слід відшкодовувати вартість вакцинації, яку вони організовують своїми силами.

Влітку треба відкрити можливість вакцинуватися для всіх — за попереднім записом, і надаючи перевагу пріоритетним групам. Для цього потрібно добре попрацювати на ринку вакцин, щоб забезпечити кампанію безперебійними поставками. У цьому своїм союзником треба зробити також приватний сектор.

Щоб Україна отримала колективний імунітет хоча б за рік, національний план вакцинації повинен бути схожим на цей.

Але можливий інший сценарій. Уряд буде далі вдавати, що все під контролем. Від початку провальний план будуть пояснювати ексцесами виконавців, будуть проводити селекторні наради, а питання будуть брати "під особистий контроль".

Кампанія буде йти погано, але час від часу траплятиметься щось позитивне і ми будемо це святкувати, говорячи "ну хоч щось зробили". Ми до цього теж звикли.

Влітку вакцини з’являться на комерційному ринку і у великих містах люди масово вакцинуватимуться за гроші — з власної кишені або за рахунок роботодавця. Це забезпечить показники вакцинації, які дозволять нам бути кращими за одну-дві інші країни. Наприклад, наших друзів з Албанії. Так пройде весна і літо. А там якось буде.

Якщо чесно, я більше вірю саме в такий 2021 рік. Але в глибині душі ще залишаються сили сподіватися на краще.