Погрози, шахрайство, позбавлення волі: кримінальні провадження на Вознюка

Зараз у кінотеатрах йде дуже класний фільм від Netflix. В оригіналі назва — “I Care a Lot”, але при дубляжі його назвали вже більш прямолінійно — “Аферистка”. Дуже рекомендую сходити та подивитися, щоби побачити світ без зайвих “рожевих фільтрів”. Особисто мені цей фільм одразу нагадав незмінного “героя” моїх розслідувань — Сашка Вознюка. Таке враження, ніби фільм і справді про нього, лишень у жіночій подобі. Адже він такий самий “правозахисник” і “гуманіст”, як і головна героїня фільму: невпинно генерує та цинічно реалізує найрізноманітніші бізнес-афери під прикриттям турботи про людей з інвалідністю. Сподіваюся, що Вознюк також подивиться це кіно і зробить для себе вірні висновки.

Як я вже писав, більшість особисто знайомих з Вознюком людей майже в унісон зазначали: він вміє втиратися у довіру, як ніхто інший: пускаючи в хід все свої “козирі” — “сирітство”, зворушливі розповіді про важке життя, позбавлене батьківської турботи тощо. Знаючі люди підкреслюють: Вознюк професійно втирається в довіру: спочатку викликає в людей співчуття, а якщо йдеться про жінок у віці — то й материнські почуття.

Втім, Олександр Вознюк не гребує не те що “розводити” на гроші власних клієнтів, але й виманювати кошти та майно в жалісливих пенсіонерок, вдаватися до спроби шантажувати ціле селище чи навіть викрадати людину разом із озброєними “тітушками”, змушувати проти волі підписувати документи та довіреності — за допомогою насильства та погроз фізичною розправою. Отже, те, що пан Вознюк — маргінал і неадекват — не якісь там балачки, а практично документально затверджений факт.

Коротше, вирішив освіжити свою та вашу пам’ять (а може, когось і здивувати), зібравши докупи всі (відомі мені наразі) кримінальні провадження щодо цього персонажа. Тим більше, що по деяким з них — ну дуже багато запитань. Отже, влаштовуйтеся зручніше: перелік вельми немалий. Дійсно, в цій безлічі проваджень губляться навіть самі слідчі (нижче буде наведено приклад).

Раптом хтось не знає, Олександр Вознюк очолює“Правозахисну спілку інвалідів України”, “Комітет з питань корупції” і безліч інших, переважно фіктивних ГО. Втім, фіктивні чи ні, але керівництво цими організаціями відкриває перед Вознюком багато дверей: він ходить як експерт на телеефіри (переважно, пов’язані з ОПЗЖ), часто бере участь в офіційних зустрічах, зокрема — організованих представництвом ЮНІСЕФ, ООН в Україні тощо. А віднедавна став членом міжвідомчої робочої групи з розроблення проекту Національної стратегії безбар'єрності. При цьому продовжує невпинно оббивати пороги всіх можливих державних і комунальних установ — вимагає виділити на його ГО-шки окреме фінансування з держбюджету.

Спираючись на факти з відкритих джерел і офіційних відповідей урядовців, наразі можна стверджувати, що Вознюк має неабиякі апетити, адже лише цьогоріч він намагається “вибити” собі з бюджетів різних рівнів понад 150 мільйонів гривень. Окрім цього, є підстави вважати, що Вознюк “поклав око” на ще один “ласий шматочок” — Українське товариство сліпих (УТОС), яке володіє у Києві й не тільки нерухомим майном і земельними ділянками. Отже, не дивно, що Верховна Рада, а слідом і Мінмолодьспорту звернулися до СБУ, ГПУ, НПУ та інших компетентних органів щодо необхідності здійснення перевірки діяльності Вознюка.

З цієї чудової нагоди вирішив зробити для своїх читачів добірку кримінальних проваджень проти Олександра Вознюка, які слідчі Національної поліції спочатку відкривали (за заявами потерпілих), а невдовзі — без будь-яких слідчих дій — так само просто закривали. На жаль, інколи навіть дії і заяви прокуратури не владні вплинути на наших правоохоронців.

Ну, поїхали!

ЛІСНИКИ. ШАНТАЖ

Кримінальне провадження №22012100000000028 від 30.11.2012, внесене до ЄРДР слідчим відділом СВ УСБУ в Київській області за скаргами та поданнями секретаря виконавчого комітету Лісниківської сільської ради Бабій Людмили Іванівни проти Вознюка та очолюваного ним ГО “Комітет з питань корупції”.Згідно з матеріалами справи, тоді власники земельних ділянок у селі Лісники, що під Києвом, отримали від очолюваного Вознюком ГО “Комітет з питань корупції” листи-погрози. Як встановило слідство, Вознюк незаконно користувався доступом до кадастрових карт і даних, вміщених на ресурсі. При цьому, адресою “Комітету з питань корупції” Вознюк вказував будівлю Верховної Ради (вул. Садова, 3А).“В заяві Бабій Л.І. повідомлялось що від імені Громадської організації “Комітет з питань корупції” громадянам, які мають у власності в с. Лісники земельні ділянки, приходять листи з погрозами притягнення їх до відповідальності та проведення розслідувань. З листів можливо зрозуміти, що невстановлені особи мають доступ до інформації з обмеженим доступом (даних земельного кадастру), що ОСОБА_3 [Вознюк. — примітка моя] перебирає на себе функції правоохоронних органів, проводячи розслідування. Листи надсилаються від імені ГО “Комітет з питань корупції” (код 35222587) за підписом ОСОБА_3 [Вознюк], який видає себе за Голову громадської організації”, — йдеться в документах.

У січні 2013-го суддя Києво-Святошинського райсуду Київської області Тетяна Дубас задовольнила скаргу Людмили Бабій на постанову старшого слідчого ОДР Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області С.М. Гетьманця від 13.12.2012 про закриття кримінального провадження. “Скасувати постанову старшого слідчого ОДР Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області Гетьманця С.М. від 13.12.2012 про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №22012100000000028. Ухвала оскарженню не підлягає”, — говориться в документі, оприлюдненому в реєстрі судових рішень.

Попри це, Вознюку вдалося закрити кримінальне провадження — ймовірно, завдяки сприянню впливових посадовців, які наразі протягують його до “бюджетного корита”.

ВИМАГАННЯ, ПІДРОБКА ДОКУМЕНТІВ

Кримінальне провадження №12015100060000891 від 11.02.2015, внесене до ЄРДР слідчим слідчого відділу Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві А.І.Якименко за заявою потерпілого — громадянина Олександра Демчука, який раніше був співмешканцем Вознюка. Попередня кваліфікація кримінального провадження: ч.1 ст. 189 КК України (Вимагання).

“Повідомляю, що 11.02.2015 мною розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015100060000891. При розгляді даного кримінального провадження встановлено, що невстановлена особа [хоч Демчук у заяві чітко вказує на Вознюка та навіть окремих його спільників] на протязі часу з 24.12.2014 по 28.12.2014, погрожуючи насильством, вимагала  від Демчука О.П. вчинення дій та підпису документів про передачу грошових коштів. Попередня кваліфікація кримінального провадження: ч.1 ст. 189 КК України”, — йшлося в офіційному листі слідчого Якименка Демчуку.

Влітку 2015-го слідчі Нацполіції закрили кримінальне провадження №12015100060000891, про що безтурботно повідомили Демчуку в листі від серпня 2015-го. Однак невдовзі прокуратура скасувала цю ті деякі інші постанови Нацполіції, визнавши їх незаконною, а досудове розслідування — не достатньо ретельним. Про це йшлося в листі столичної прокуратури на ім’я Демчука.

“...За результатами досудового розслідування [...] 17.06.2015 винесено постанову про закриття кримінального провадження [...]. Вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що постанова про його закриття є незаконною, оскільки в ході досудового розслідування не проведено всіх слідчих (розшукових) дій, необхідних для з’ясування обставин вчинення кримінального правопорушення. З огляду на це, [...] постанову про закриття кримінального провадження №12015100060000891 скасовано”, — говориться в документі за підписом тодішнього заступника прокурора м. Києва Олександра Авраменка.

Попри рішення прокуратури, ця справа досі не розслідувана. Наразі, станом на березень 2021-го, столичні прокурори витребували у слідчих Нацполіції матеріали цього кримінального провадження.

“У СВ Печерського УП ГУ НП в м. Києві перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100060000891 від 11.02.2015. В ході досудового розслідування слідчим СВ Печерського УП ГУ НП в м. Києві прийнято постанову про закриття кримінального провадження. Місцевою прокуратурою витребувано матеріали кримінального провадження із Печерського УП ГУ НП в м. Києві. Після надходження матеріалів кримінального провадження процесуальним керівником їх буде вивчено на предмет чинності прийнятого рішення”, — говориться в офіційній відповіді Київської місцевої прокуратури №6 за підписом заступника керівника Дмитра Сітара.

ВИКРАДЕННЯ ЛЮДИНИ ТА ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

Кримінальне провадження №12015100020000494 17.02.2015, внесене до ЄРДР слідчим слідчого відділу Дарницького УП ГУНП у м. Києві капітаном поліції Іваном Барановим за заявою потерпілого — Олександра Демчука, якого раніше Вознюк змусив підписати довіреність на його ім’я, а далі вільно розпоряджався майном свого “полоненого” (про що й була попередня справа). Дане ж кримінальне провадження кваліфікувалося за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України (викрадення людини, незаконне позбавлення волі).

Однак, це провадження спіткала така ж саме доля, як і попередні: їх по-тихому закривали у районних відділах Нацполіції, посилаючись на ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України (“встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення”). При цьому в прокуратурі знову вважали інакше. Так, у жовтні 2015-го заступник столичного прокурора Олександр Авраменко повідомив Демчуку, що постанови Нацполіції про закриття кримінальних проваджень №1201500100000796, №12015100020000494 та №12015100060000891 визнано незаконними та скасовано.

Навіть у керівництві самого Нацполу побачили, що коїться явно щось недобре, тому вирішили відмежуватися. “...Встановлено, що слідчим не на належному рівні проводиться досудове розслідування, що призвело до допущення необгрунтованої тяганини. Зазначене вказує на неналежне виконання своїх службових обов’язків”, — написав Демчуку заступник начальника слідчого відділу Дарницького УП ГУНП майор міліції Сергій Сторожук у своєму листі від 14.08.2015. За його словами, “за результатами перевірки слідчому наголошено на активізації досудового розслідування та прийнятті законного рішення в найкоротший термін”.

Але слідчі Нацполіції знову проігнорували вимоги прокуратури, адже цю кримінальну справу проти Вознюка так і не поновили. Хоч, до речі, в одному зі своїх листів на початку січня 2021-го правоохоронці самі заплуталися (за Фрейдом?) та повідомили, що процесуальні слідчі (розшукові) дії у рамках кримінального провадження №12015100020000494 наразі все ще тривають. “...Проводиться досудове розслідування і виконуються всі необхідні слідчі дії”, — зазначив начальник СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві підполковник поліції Євген Радченко у відповідь на мій інформаційний запит.

Однак минуло всього кілька тижнів, і ось версія слідчих НПУ щодо долі кримінального провадження №12015100020000494 знову змінилася. При чому, обидва ці офіційні листи, з повністю протилежними даними щодо цієї справи, підписала та сама людина: підполковник поліції Євген Радченко.

“У слідчому відділі Дарницького УП ГУНП у м. Києві по матеріалах кримінального провадження ЄРДР №12015100020000494, проводилось досудове розслідування, виконувались всі необхідні слідчі дії в межах даного кримінального провадження. 01.08.2015 року дане кримінальне провадження було закрите на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України слідчим СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві капітаном поліції Барановим І. Л., який в даний час знаходиться на вказаній посаді”, — зазначив Радченко у листі від 15 березня.

ПОГРОЗИ ВБИВСТВОМ

Кримінальне провадження№12015100100000718 від 23.01.2015, внесене до ЄРДР слідчим СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в місті Києві Д.І. Сорокою за заявами вже вищезгадуваного Демчука та його батьків — громадян Потапських. Кваліфікація кримінального провадження: ч.1 ст.129 КК України (Погрози вбивством). Але не пройшло навіть місяця, як 05.02.2015  провадження №12015100100000718 передали “за територіальністю до Вінницького МВ УМВС України”. Звісно, там воно й “згинуло”.

ШАХРАЙСТВО ТА КРАДІЖКИ

Кримінальне провадження №1201500100000796 від 23.01.2015 за фактом заволодіння Вознюком О. Г. коштами громадянки Надії Абдулгалімової шляхом шахрайства за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.  Причому, вже 23.02.2015 “за результатами досудового розслідування СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві… винесено постанову про закриття кримінального провадження (на підставі все того ж п. 2 ч. 1 ст. 284 КПКУ). Нагадаю, мова йде про бабусю, в якої Вознюк “позичів” 10 тисяч гривень (для неї — чималі гроші!) та не повернув, а пізніше — ще й відлупцював стареньку. Про законність закриття кримінального провадження №1201500100000796 йшлося в листі заступника прокурора Олександра Авраменка від жовтня 2015-го.

І це, до речі, далеко не всі кримінальні справи, на які заслуговує Вознюк. Про інші — в наступному матеріалі