Пане Президенте у нас війна, країна чекає!

Підтягуючи свої війська до нашого кордону, Росія розпочинає безпрецедентний по своєму масштабу шантаж Америки і Євросоюзу. Україна в ньому відіграє роль закланного ягняти.

Путін розраховує, що світ злякається і поступиться йому, тоді Україну по тихому поділять на шматки. Крім того, за її рахунок, зацікавлені сторони, порішають всі свої проблеми на Близькому Сході.

Останні заяви світових лідерів та цілком провальна зустріч Путіна з Меркель і Макроном, говорять за те, що варіант здачі України не розглядається. Реакція Росії, в такому разі може бути непередбаченою.

Особисто я не вірю в те, що Путін піде в повномасштабний наступ, а от серйозне загострення на фронті і в середині країни цілком можливе. Для влади і українців, навіть і таке загострення буде виглядати, як жорстке випробування на гідність, жертовність, здатність мислити та приймати не прості рішення.

В 21-му все буде набагато складнішим ніж в 14-му. Тоді громадяни вірили державі і до останнього сподівалися, що політики і вищи посадовці їх не зрадять, тому з великим почуттям гідності за Україну йшли за неї вмирати

Довгі роки війни принесли українцям окрім розчарування, ще і велике приниження. Держава, в особі чиновників і політиків всіх рівнів, в прямому сенсі витирає ноги об ветеранів. Добровольці, завдяки політиці Порошенка дискредитовані і сприймаються більшістю суспільства, як мародери та неадеквати.

Ветеранське середовище поділене політиками на тих, хто будь-якою ціною робить кар’єру та заробляє на цьому гроші і на тих, хто дивлячись на це вже соромиться одягати бойові нагороди.

Родини ветеранів війни з окупованих територій, які першими стали на захист України, залишились без будь-яких шансів на виживання.

У мене питання до Верховного Головнокомандувача ЗСУ В. Зеленського. Хто піде захищати країну?

За останні роки у людей вже міцно відклалося на підсвідомому рівні, що якщо ти доброволець, то обов’язково опинишся в камері. Якщо тебе вб’ють, то родина буде приречена роками ходити за чиновниками, вимагаючи грошову компенсацію. А, якщо ти, не дай Боже, отримаєш поранення і станеш інвалідом, то стовідсотково не отримаєш положенні тобі житло і компенсації. Це є велика проблема і про неї потрібно говорити. 

Залишаю за дужками тему про патріотичне виховання молод і не беру до уваги тих, хто так втомився від війни, що готові до капітуляції ще вчора. Бо, ці проблеми настільки глибинні, що до них і підходити страшно.

Так хто піде воювати? Дубинський, Ківа, Сівоха чи може Розумков? …Хто?

Відповіді нема.

Дійсно, ми нащадки козаків, боронити свою землю в нашій крові, я особисто знаю тих, хто у разі потреби знову вийде на позиції і нас багато. Тільки, з яким настрієм ми підемо на війну і головне, за кого нам воювати - за Дубинського, Ківу, Сівоху чи може за Розумкова? Ні, вони не ті з ким потрібно асоціювати Україну.

Тому, головними пріоритетами сьогодення повинні стати:

безкомпромісна боротьба з колаборантами і російськими агентами впливу в середині країни, воєнний стан у всіх областях, які межують з Росією, негайна перебудова економіки на військові рейки, відмова від мінських угод, підняття патріотичного духу населення, зближення з країнами НАТО на рівні підписання угод про економічну і воєнну співпрацю…

Пане Президенте, геть усі сумніви, час прийшов ставати справжнім Головнокомандувачем, країна чекає!