Що таке об’єднана диспетчерська служба Києва та як вона функціонує?

Диспетчер: "В ліфті, дайте відповідь"

Пасажир: "Здравствуйте, Маяковского 67, 3-ий подъезд, застряли на 5-ом этаже…"

Диспетчер: "Будьте обережні, відійдіть від дверей, я перезапускаю ліфт. Ліфт перезапущено. Будь ласка, натисніть кнопку будь-якого поверху"

Пасажир: "Поехал. Спасибо!"

Час від часу в ЗМІ з’являються статті, пов’язані із питаннями роботи об’єднаної диспетчерської служби міста Києва. Здебільшого ці статті не спрямовані на формування негативної думки суспільства щодо роботи цієї служби. Автори статей складають до купи різноманітну інформацію, яка навіть не має відношення до роботи диспетчерської служби, але, на власну думку, має "перчинку" та ознаки "зради". Беззаперечно, вони мають право на висловлювання своєї думки.

То що ж таке – об’єднана диспетчерська служба міста Києва та як вона функціонує?

Диспетчерська служба, в тому чи іншому вигляді існувала мабуть з тих пір, коли у Києві з’явилися перші ліфти. Це була велика кількість так званих відділень, підпорядкованих ЖЕДам, та які обслуговували декілька будинків кожна. Місто розвивалось, та утримувати зростаючу кількість відділень, що працювали, до речі, на аналоговому обладнанні та вели паперові журнали, стало економічно не вигідно. Тому, на початку 2012 року група ентузіастів зайнялася питанням стосовно переведення роботи диспетчерської служби у цифровий простір, ведення централізованої статистики, історії звернень, тощо. Тобто, зробити диспетчерську службу централізованою та більш сучасною. Для цього було розроблено програмно-апаратний комплекс, що за потужністю здатний забезпечити диспетчерський зв’язок із усім містом. Найбільш цікавим відповім: місто не витратило ані копійки бюджетних коштів. Зради немає.

Перша проблема, з якою довелось зіткнутись – різні типи сигналізації, що використовували районні диспетчерські служби. Передача сигналу від переговорного пристрою у під’їзді чи кабіні ліфту повинна дістатись диспетчера, що міг розташовуватись деінде у місті, навіть не в тому ж самому кварталі.

В Києві використовується три типи сигналізації – Еталон, Комфорт та Промінь. Універсального обладнання для перетворення одразу трьох типів сигналів не існує і досі.

Основне завдання диспетчерської служби міста – отримувати звернення від мешканців з питань надання послуг ЖКГ за телефоном, за викликом з переговорного пристрою, за допомогою месенджерів чи мережі Інтернет.

Але який сенс від отриманих звернень, заявок, якщо відсутня ефективна комунікація із виконавцями тих чи інших робіт. Тобто, необхідно було налагодити взаємовідносини із компаніями та організаціями, що виконують ті чи інші ремонтні роботи, надають послуги ЖКГ, обслуговують будинки та прибудинкові території.

Друге завдання диспетчерської служби міста –передача заявок мешканців виконавцям робіт, контроль строків виконання, взаємодія із ЖЕДами та комунальними підприємствами.

Третє, але не менш вагоме завдання – забезпечити державні органи самоуправління статистичними даними та інструментами контролю та координації роботи працівників диспетчерської служби, підрядних організацій та стану сфери ЖКГ у місті в цілому.

Хочу зазначити окремо, до завдань диспетчерської служби не входить виконання безпосередньо ремонтних чи аварійних робіт. Це лише служба, що забезпечує комунікацію із мешканцями та координацію і контроль роботи виконавців робіт та підрядних організацій.

На обслуговуванні диспетчерської служби міста Києва перебуває понад 8 500 багатоквартирних будинків та понад 13 000 ліфтів.

За 4-ий квартал 2020 року, у розпал опалювального сезону, до диспетчерської служби надійшло понад 840 000 звернень! Майже один мільйон. Не треба бути фахівцем, щоб зрозуміти, яке це навантаження на канали зв’язку та диспетчерів.

Зареєстровано більше 350 000 заявок від мешканців за питаннями ЖКГ, ремонту, аварійних ситуацій тощо. Та усі вони виконані вчасно, завдяки налагодженій із виконавцями робіт, постачальниками послуг.

Прийнято понад 310 000 викликів через переговорні пристрої ліфтів. Це вражаюча цифра, якщо уявити, скільки диспетчерів потрібно, щоб приймати звернення, реєструвати заявки, відповідати на аварійні виклики.

Доречі, до 50% усіх випадків застрягання людей у ліфтах вирішується за допомогою дистанційного перезапуску за допомогою програмно-апаратного комплексу. Скільки часу та нервів заощаджують? Чимало.

Так, кожен має власну думку щодо функціонування диспетчерської служби міста. Але, важливо зрозуміти декілька моментів. По-перше, красномовніше за будь-які статті в ЗМІ говорять результати роботи служби. По-друге, маніпуляція скандалами та якимись кримінальними провадженням, більш того, навіть не доведеними до суду, переслідують лише одну ціль – формування негативної думки суспільства. По-третє, диспетчерська служба не ідеальна, це так. Але спільними зусиллями вона розвивається та вдосконалюється.