Передплатники "Комсомольської правди" з Банкової та міжнародне право

Хвилинка просвітництва.

Пан Ігор Жовква, що відповідає за зовнішню політику в офісі вже другого поспіль президента України, заявив у інтерв'ю стосовно російських колонізаторів, про півмільйона переселених агресором осіб в Крим наступне: "ми точно не можемо порушувати права цих людей, як не можемо порушувати і міжнародні конвенції, які стосуються гуманітарного права. Насильної депортації бути не може".

Думаю що пану Жовкві дуже давно щось пояснювати у цьому світі абсолютно безперспективно, такого типу люди лише самі пояснюють всім як жити.

Але для ширшої аудиторії нагадаю, що переселення власного населення на окуповану територію є міжнародним злочином.

Доля такого населення, як знаряддя та співучасників такого злочину "міжнародні конвенції, які стосуються гуманітарного права" не захищають.

Більш того міжнародне право зобов'язує представників держав (ким фактично наразі є пан Жовква, без погодження з яким міністр заксправ і колір краватки не змінить) не тільки не бути співучасниками міжнародних злочинів, не тільки не виправдовувати їх, але їм протидіяти.

Так, міжнародне право прав людини забороняє колективне вислання іноземців. Але є механізми відступу віз цієї норми під час конфлікту та є й механізми видворення іноземців поштучно.

Про них добре написав пан Олексій Плотніков у власній грунтовній статті.

Якщо на восьмий рік війни влада відповідних механізмів не запровадила - то можливо питання не до Червогого Хреста, який хоче запросити у Крим пан Жовква.

А до дзеркала.

До речі у 2015-2018 Червоний Хрест в Криму вже був, нічим добрим це не завершилося. Пану Жовкві слід освіжити свою пам'ять із цього питання.

Читач може замислитися - чому вчора пан Резніков став розповідати про подання води в Крим діжками, чому сьогодні пан Жовква надає якісь гарантії співучасникам військових злочинів.

Пояснення просте.

Це рефлексія.

РФ почала інформаційну хвилю про "притягнення до відповідальності українських терористів у владі". Як складову погрози силою, як елемент інформаційної агресії проти України.

Та на превеликий жаль наші окремі посадовці часто рефлексують не на виклики агресії, не на прагнення Українського народу, а на те, що про них написала "Комсомольска правда".

Ось й зображують "миротворців".