Вмерти за Україну, але не зараз...

Зі здивуванням прочитав інтерв’ю Зеленського “TIME”, де президент  заявив, що не треба було звільняти Шуми та інші населені пункти на Донбасі у зв’язку із тим, що там були втрати наших воїнів. 

Хочу нагадати чинному президенту, що в 2014 році було звільнено 2/3 Донбасу. Після 2015 року ми використовували тактику покрокового наступу, за кожної можливості звільняючи хоча б невеличкий населений пункт, або просуваючи наскільки можливо вперед наші позиції. Росію дуже дратувала ця тактика, яку вони назвали “повзучим наступом”. 

Так, на війні дійсно бувають втрати, особливо коли звільняєш зі зброєю в руках свою землю. Але більш болючі і невиправдані втрати, коли наші військові, обмежені заборонами адекватно реагувати на провокації ворога, стають мішенями, які розстрілюють російські снайпери та вбиває ворожа артилерія. 

З нового року під час “перемир’я Зеленського” ми понесли втрат значно більше, ніж звільняючи будь-який населений пункт. Ганебно та принизливо замість того, щоб звільняти рідну землю, - відводити війська та обговорювати «інспектування» наших позицій терористами і російськими найманцями. Ганебно – зривати державне оборонне замовлення та, втрачаючи 2 роки, не збільшувати наш оборонний потенціал і заморожувати грошове забезпечення військовим, які щодня ризикують своїм життям.

Останнім часом керівники України, як мантру повторюють, що не збираються військовим шляхом звільняти ані метра нашої землі. Мабуть, щоб в Кремлі нічого такого не запідозрили і не образились.

Особливо дивно чути такі заяви на фоні іншого піару Зеленського про готовність вмерти, звільняючи Крим. Дивно, чому героїзм чинний керівник країни готовий проявляти тільки в мріях і то виключно “заднім” числом. Невже війна з РФ закінчилася в 2014 році? На жаль, все це доводить, що сьогодні головний пріоритет чинної влади – не захист та звільнення країни, а самозбереження, надуті рейтинги і популістський піар.