Як працює пам’ять. Скандал щодо меморіалу в Авдіївці

Скандалу могло і не бути. Якби командування бригади попередило про роботи до їх початку. А теперішня реакція на невдоволення волонтерів виглядає виключно як виправдовування, що завжди є слабкою позицією. Нерозуміння ситуації тягне за собою бурхливу реакцію. І це мали врахувати у командуванні бригади. Тим більше, що наприкінці січня саме меморіал вже став причиною галасу – тоді комбриг, замінюючи пошкоджені погодою прапори, "забув" відновити добровольчі стяги. І це призвело до скандалу в соціальній мережі. Дивно, що цього разу комбриг наступив на ті самі граблі.

Поясню для тих, хто не в темі. Наприкінці 2017 року біля самісінького в’їзду на славнозвісну промку було облаштовано меморіал. Ініціював це тодішній комбат 72-ої бригади Олександр Вдовиченко в пам’ять загиблих під час взяття позиції "Алмаз" побратимів. Центральною стелою стала плита з портретом Героя України, заступника командира батальйону Андрія Кизила, який безпосередньо займав ворожу позицію, і загинув... Поряд – плита з іменами загиблих бійців 72-ої бригади, які більше року утримували тут оборону, гідно показавши себе саме як бойовий підрозділ. Було зібрано і імена всіх загиблих в цих місцях, починаючи з 4 лютого 2016 року, коли, власне, промку взяли під контроль добровольці, розвідники 74-го батальйону, бійці 58-ої бригади…

Кожний підрозділ, який заходив сюди на ротацію, за честь вважав підтримувати тут порядок, додавав флагшток із своїм прапором і, на жаль, вписував імена своїх загиблих.

Комплекс меморіалу складали уламки та гільзи, спалена техніка. І все це виглядало цілком органічно. Тут відбувалися шикування під час головних військових свят.

Місце стало знаковим і важливим. Покласти тут квіти, помовчати, згадуючи загиблих, передати подумки їм привіт від родин, які поки не доїжджають в ці місця – за 300 метрів починаються позиції української армії, видно ясинуватську розв’язку, яка не під нашим контролем, – на це волонтери, журналісти, військові обов’язково знаходять час. Отак стихійно виник сучасний пам’ятник цій війні.

І тут стало відомо, що його… розібрали. Флагштоки демонтовано, плити з прізвищами зняті. Немає меморіалу! І замість чіткої позиції, яку мали викласти одномоментно військово-цивільна адміністрація Авдіївки та командування бригади, в соціальній мережі понеслися суперечки та з’ясування деталей. Начебто меморіал знаходиться на приватній землі, власники якої несподівано з’явилися. Правда, тоді виникає питання, що вони збираються там робити зараз – адже війна точиться, і в тих краях чутно постріли і прилітають міни. І чи не можна було вирішити питання, "помінявши" цю землю на такого ж розміру в іншому, безпечному місці, аби не зачіпати меморіал. Але одразу уточнили, що ця земля, згідно кадастровому номеру і даним у відкритих джерелах, належить самому місту… Ну і прозвучала версія, що місце меморіалу перенесеться. Флагштоки залишаться там само, при в’їзді на промку, а комплекс з іменами розташують десь у місті. Вже після розголосу і обговорення всіх вище зазначених версій бригада пояснила на своїй сторінці, що відбувається реконструкція меморіалу, що будуть оновлені тумби з іменами загиблих, що все залишиться на своєму місці…

Кому вірити тепер? Бог його знає. Розпитуючи людей, які мають стосунок до цього меморіалу, вдалося дізнатися, що дійсно збирали інформацію, уточнювали імена загиблих підрозділів, пояснюючи, що будуть зроблені нові тумби. Але про реконструкцію ніхто не заїкався. У місті кажуть, що меморіал залишиться на своєму місці, тільки буде мати трохи інший вигляд. Представники бригади заявили про те, що існує проект комплексу, і саме оновлений меморіал вони і роблять. З ким було погоджено проект? Чому саме зараз цим потрібно займатися, адже існуючий меморіал був цілком у пристойному стані? Немає відповідей. Але і меморіалу вже немає. Так, там ідуть роботи. Ллється бетон там, де лилась кров. Розчищається майданчик, де зовсім недавно лежали квіти… Де стояли плити з іменами і фотографіями…

Можливо, "зради" ніякої і немає. Можливо, після оновлення меморіал стане більш масштабним… Можливо. Але якби все це написали і проговорили до початку робіт, було б більше віри в те, що так і станеться. А згадуючи, як комбриг викручувався в ситуації з прапорами, починають закрадатися сумніви, чи залишиться меморіал взагалі? А близьким загиблих просто "забудуть" повідомити. Судячи з усього, це у командира манера така – повідомляти про все заднім числом, коли ситуація вийшла за межі його контролю.

Зрозуміло, що громадяни не можуть вимагати від командирів радитися чи звітувати з приводу їхніх військових дій. Але меморіал – справа суспільно значуща. І в першу чергу про зміни, які відбудуться, мали дізнатися батьки, дружини, діти загиблих. Та й добре було б розуміти, за які кошти все робиться. І чому в роботі зайняті військові, які мають нести службу на позиціях…

Особисто мені не подобається в цій історії те, що сталася вона напередодні Великодня, поминального тижня, та Дня піхоти, який святкується 5 травня. І коли наш ворог, який знаходиться тут так близенько, та й в Києві його вистачає, потужно, єдиним фронтом насаджує ідею "безсмертного полку", чіпляє де тільки можна георгіївські стрічки, ми в цей час, в ці дні даємо приводи для розмов про те, що знищуємо навіть новітні пам’ятники, що немає де в безпосередній близькості від передової згадати наших загиблих. Принаймні, цього року немає…

Спробую набратися терпіння, не забігати наперед і дочекатися відкриття реконструйованого меморіалу. Для мене особисто це стало важливим місцем. І я буду наглядати за тим, як його відновлять.