"На жаль, війна вчить"

Дмитро Миколайович – офтальмохірург вищої категорії, полковник медичної служби, начальник відділення вітріоретинальної хірургії клініки офтальмології ВМКЦ ПР. За період війни на сході України він врятував зір сотням бійців, працював в зоні АТО у "найспекотніші" періоди.

Зараз він не лише активно оперує, викладає на кафедрі, але займається і науковою роботою. Зокрема, спеціалізується на крововиливах в око при цукровому діабеті. На цю тему захистив кандидатську дисертацію.

"У нас, військових, не так багато часу, щоб займатися науковою діяльністю, але я пишу статті, беру участь в міжнародних конференціях", - розповідає Дмитро Миколайович. "На сьогоднішній день діабет – це дуже поширена хвороба, соціально-економічна ситуація не дозволяє хворим на діабет повноцінно лікуватися. Це, звісно, більше ендокринологічна проблема. А ми вже усуваємо ускладнення".

Він справляє враження серйозної та педантичної людини, яка захоплена своєю справою. Саме такому лікареві хочеш довіритися, коли йдеться про зір, адже від точності найдрібнішого поруху його руки залежить, чи буде пацієнт бачити.

Дмитре Миколайовичу, розкажіть, будь ласка, як ви прийшли у професію?

Для мене військова медицина – справа особиста. Тому що мої батьки – лікарі, тато – військовий лікар. Я усе життя в цьому середовищі. Тож, коли прийшов час обирати фах, я знав, що зупинюся на військовій медицині. Свій вибір я зробив усвідомлено і ніколи не шкодував.

Я закінчив Полтавську медичну академію. Після цього навчався на магістратурі у військово-медичній академії в Києві. Там я став магістром з хірургії та лейтенантом медичної служби. Моя перша посада – начальник офтальмологічного кабінету військового госпіталя у Білій Церкві. Потім перевівся до Одеського ВМКЦ.

Ще на 4 курсі я визначився, що буду хірургом. Як і решта студентів, я був присутній на операціях у різних відділеннях і випадково побачив, як працює офтальмохірург. Він ставив штучний кришталик. Мене настільки захопила ця операція: мікрохірургічна робота руками, операційне поле – декілька міліметрів.

З тих пір на старших курсах паралельно з загальною медичною освітою я додатково читав, цікавився офтальмологією. Коли вступив до військово-медичної академії, за найменшої можливості проводив час у клініці офтальмології. Потім пройшов спеціалізацію з мікрохірургії. З того часу працюю офтальмохірургом.

Робота з населенням Донецької області у 61 ВМГ сектор М - 2015 р.

Що вас найбільше захоплює в цій роботі?

Коли незряча людина починає бачити. Як казав академік Філатов: "Кожна людина повинна бачити сонце". Те, що людина відчуває в цей момент – важко описати словами. Заради цього і варто працювати.

Окрім того, мікрохірургія ока сьогодні користується найсучаснішими приладами: оптичні інструменти, лазери. Це одна з найбільш технологічних спеціальностей. Мені подобається, що паралельно з лікувальним процесом я оперую і працюю на дуже складних машинах. Я отримую задоволення від того, що опановую їх.

Які операції ви проводите?

Я займаюся патологією заднього відрізка ока: захворювання скловидного тіла, сітківки, різні види крововиливів. Виконую операції і на передньому відрізку. В першу чергу, поранення і травми ока. Також глаукома, захворювання ока при ендокринних патологіях, цукровому діабеті.

На жаль, останні роки у нас дуже багато поранених. Хоча, ми – військові лікарі, але завжди хочеться, щоб поранених було менше. Є хлопці, які отримали дуже важкі поранення. Добре, що ми маємо можливість їх оперувати і повертати їм зір.

Багато випадків, коли зір повернути неможливо?

Беручи до уваги структуру бойової травми, рідко трапляється, коли поранене тільки око. Якщо це мінно-вибухове поранення, то пошкоджена зазвичай і голова, і кінцівки, і тулуб. Тому ці пацієнти спочатку дуже важкі.

Часом трапляється, що ушкоджується зоровий нерв. На жаль, сьогодні у світі немає таких технологій, які б могли його відновити. Це можна порівняти з ураженням спинного мозку. Людина стає паралізованою нижче ураженої ділянки. Те саме відбувається з зоровим нервом. Ураження зорового нерва і центральних відділів сітківки – основна причина сліпоти у всіх поранених.

В інших випадках, коли навіть є руйнування очного яблука, уламки, крововиливи, у нас є можливість відновити око. Але за умови, що зоровий нерв не пошкоджено або пошкоджено неповністю.

Зараз і рогівку пересаджують, і кришталик, скловидне тіло замінюють. Чекаємо, коли ми навчимося замінювати зоровий нерв і сітківку. Дослідження ведуться. Найбільші надії покладаємо на стовбурові клітини. Але цей процес нешвидкий. Тому сьогодні ми маємо хворих, які втратили зір безповоротно.

Запорізька обл., польовий шпиталь - серпень 2014 р.

Розкажіть про свій досвід роботи у зоні ООС.

Коли навесні 2014 року РФ анексувала Крим, я був у складі військових підрозділів, які вирушили на кордон із півостровом. Вже влітку працював у мобільному госпіталі в Запорізькій області як загальний хірург. До того, як до армії мобілізувати цивільних лікарів, ці прогалини закривали ми. Всі, хто мали хірургічну освіту, працювали загальними хірургами. У військово-медичній академії я навчався на загального хірурга. Маю другу категорію: можу асистувати, виконувати нескладні оперативні втручання. В тих умовах спеціальна допомога була не потрібна.

З 2015 року я працював у госпіталі в Маріуполі вже як офтальмолог. Лікував і місцеве населення по районах. Я робив загальні обстеження, надавав первинну допомогу. Виїжджали в будинки для літніх. Словом, провели час з користю. Люди були нам за це вдячні. Звісно, коли були пораненні, то ми займалися ними.

У 2014 році було важко. Я застав, коли надходили поранені з Іловайська. Після оточення. Їх стан був дуже важкий. Треба було швидко провести сортування, надати допомогу і переводити на інші етапи. Фізично було важко, бо можна було зайти в намет ввечері, а вийти зранку.

Були і залишаються ще так звані небойові травми. Коли військовослужбовці перебувають в зоні ООС, трапляються банальні речі: рубав дерево, скалка потрапила в око.

Евакуація поранених, польовий шпиталь - серпень 2014 р.

Я спілкувалася з бійцем, який отримав поранення очей. Тоді ми підняли тему захисних окулярів. Він казав, що їх бракує, а ті, що є, тільки погіршують поранення. Що ви про це думаєте?

Є чітко визначений стандарт, які засоби захисту повинен мати боєць: бронежилет, шолом, окуляри. Я не займався цими питаннями. Це компетенція командирів на місцях. Від себе можу сказати, що в окулярах дуже важко виконувати бойові завдання, наприклад, дивитися в оптичний прилад. Можна, але це впливає на якість застосування зброї. Комусь незручно. Окуляри можуть запотівати. Це свідчить про їх "якість".

Я не бачив бійців, які під час поранення були в окулярах, і вони при цьому розбилися. Тому не можу сказати, що вони погіршують наслідки. Все ж більшість військовослужбовців під час поранень перебувають без окулярів. А причини дві: або їх дійсно немає, або вони їх не вдягають.

В операційній Одеського військового госпіталю, сучасна 3D хірургія – 2021 р.

З ваших слів, попри усі старання лікарів, є хлопці, яким зберегти зір не вдається. Чи є у нас соціальні програми для таких бійців, чи вони після шпиталю їдуть додому і кожен залишається з проблемою наодинці?

На сьогоднішній день прослідкувати соціальну адаптацію військовослужбовців ми не можемо. Ми їх бачимо до того часу, як вони звільняються з лав Збройних Сил.

Люди, які пройшли АТО і звільнилися по демобілізації (таких більшість) отримують статус учасника ООС, вони в подальшому спостерігаються і мають пільги в цивільних закладах МОЗ для інвалідів війни. Ми з ними не маємо контактів. Наш госпіталь обслуговує діючих військовослужбовців та пенсіонерів міністерства оборони.

Переважно хлопцями займаються волонтерські організації. Я знаю тих, хто за волонтерською ініціативою продовжував лікування закордоном. Щоправда, у 70 відсотках це не допомогло. Є випадки, коли стало гірше.

Такого досвіду, як у нас, в країнах Європи майже немає. На жаль, війна вчить. Якщо проаналізувати, то завжди розвиток хірургії припадає на період військових конфліктів. Хто у нас постійно веде війни? Це Російська Федерація. У них досвід чималий. У країн НАТО є 2-3 спеціалізованих центри. Наших бійців возять у цивільні клініки, до професорів, які добре працюють, але з бойовою травмою не стикалися. Тож трапляється, що повертаються з гіршим результатом. А гроші дуже великі.

Моя думка, краще б ці гроші йшли на навчання наших лікарів і на обладнання. І не треба було б нікого нікуди возити. А з іншого боку, ми ж не можемо заборонити людині туди їхати. Така порада сприймається скептично. Ситуація складна. Я маю можливість їздити в різні світові клініки і спостерігати, як там оперують. Я не можу згадати, щоб хтось з моїх колег, військових хірургів, приїхав з закордонного стажування і привіз небачені до цього знання і технології. Це свідчить про наш рівень.

Ще момент: там хірурги зробили операцію і більше ніколи цих хлопців не побачать. А ними треба займатися все життя. Це дуже важкі поранення. Не можна зробити і забути.

Є, звісно, поодинокі гарні результати. Пригадую випадок. Молодий офіцер. Кидали ручні гранати. Одна потрапила в окоп. Він відштовхнув того, хто кидав, намагався вигинути її геть, але в цей момент вона вибухнула. Він отримав важкі травми. Але, знаєте, він такий життєлюб. Ми тоді зробили неможливе і таки зберегли очі. А потім він потрапив до США. Американські лікарі похвалили нашу роботу. Там йому зробили протезування рогівки. Зараз він може бачити предмети і дуже вдячний за те, що тоді потрапив саме до нас.

Ще 15 років тому, ми такі очі видаляли. Не було ні технічних можливостей, ні навичок. Таким успіхам ми завдячуємо і співпраці з інститутом Філатова. Там дуже сильні лікарі. Ми тісно співпрацюємо з офтальмотравматологами. Щодо особливо важких пацієнтів завжди консультуємося з ними і разом оперуємо. Тому маємо такі гарні результати!

ЗАПИСАЛА: ЕКАТЕРИНА ЛАЗАНЮК

-----------------------------------------------------

Если у Вас есть желание помочь финансово в приобретении лекарств для ребят, на данный момент проходящих лечение в одесском военном госпитале, то можно присылать на карту:

Приватбанк 4149 6293 9991 2260 Танцюра А.В.

Монобанк 4441 1144 4848 1885 Танцюра А.В.

Для перечислений из-за рубежа:

Western Union or Money Gram

Paysend, Ria

Tantsiura Andrii

Odesa, Ukraine