Україні не вистачає Героїв?

Цей день для нас, українських націоналістів, знаковий. 23 травня рівно 83 роки тому до Праотців відійшов один з найвидатніших українців всіх часів — Євген Коновалець. Полковник Січових Стрільців, Провідник ОУН, його щиро поважають, якщо не божествлять одні та недолюблюють інші. Він був вмілим організатором, талановитим стратегом, жорстоким і благородним, рішучим та скромним. В його руках в один час сконцентрувалась доля багатьох тисяч українських пасіонаріїв: юнаки-студенти, комбатанти Перших визвольних змагань, економісти, філософи, політики та вчені. 

На прикладі Євгена Коновальця ми бачимо, наскільки велику роль в історії відіграє роль окремої людини. Після його вбивства колись могутня монолітна ОУН проіснувала недовго і скоро розкололась на групи впливу Мельника і Бандери. Бандерівська, у свою чергу, потім розколювалась ще раз. 

Але смерть Коновальця не стала кінцем його справи, лише початком його життя у пам'яті нащадків. Він не просто помер, а зайняв достойне місце у Пантеоні Героїв України. Сьогодні на його честь названа одна з центральних вулиць Києва, а скоро у столиці також збудують пам'ятник, присвячений Коновальцю. 

То чи Україні не вистачає Героїв? Їх у нас повно — варто тільки відкрити очі. Це в першу чергу я адресую тим, хто мріє про "одного Героя, що об'єднає всіх українців". Так є у нас такий — Тарас Шевченко. Його однаково шанують як націоналісти, так і комуністи. 

Людська ідентичність багатовимірна. Окрім того, що людина може вірувати у Бога (чи Богів), вона також здатна відчувати присутність священного по відношенню до Героїв, яких шанує. Однаково сильно людина може відчувати сакральне як біля ікони Божої Матері, так і біля пам'ятника Тараса Григоровича. 

У цьому плані Культ Героїв неймовірно схожий до рідновірського Кола богів. З одного боку, на дохристиянській Русі поважали верховних богів (Трибожжя або П'ятибожжя), а з іншого у кожного стану був свій покровитель. У воїнів це був Стрибог, у князів — Перун, у землеробів — Макош тощо. 

Наша мета — не змусити всіх українців поважати Євгена Коновальця чи кого іншого. Він за життя зробив достатньо, аби його сьогодні прославляли і без нашого втручання. Але Культ цих самих Героїв має набути вседержавного значення. Бо Герой уособлює в собі цінності та чесноти, які варто наслідувати. А це, у свою чергу, формує єдиний національний духовний простір. Нація довго спала. Настав час прокидатись і згадати все та всіх. 

Героям Української Нації тричі: СЛАВА!