Чи буде поставлено крапку у правових баталіях щодо температурних коефіцієнтів?

8 червня відбудеться засідання Великої Палати Верховного Суду із розгляду цивільної справи за позовом до "Оператора газорозподільної системи "Волиньгаз". Предмет спору – вимога визнати неправомірним виставлення рахунків за природ­ний газ із урахуванням так званих температурних коефіцієнтів. Формальна підстава звернення – існування постанов НКРЕКП, які забороняли здійснювати таке нарахування.

Це судове засідання високого рівня – далеко не єдиний розгляд проблеми у судах. Відбулися десятки й десятки судових розглядів, проте й досі незрозуміло, наскільки близьким є вирішення цих суперечок.

Історія виникнення суперечки

Відправною точкою спору стали умови вимірювання обсягів газу різними учасниками ланцюжка його постачання, та те, хто і яким коштом повинен покривати втрати газу, що мають місце за рахунок різних умов вимірювання.

Оператори газорозподільних мереж (у побуті й досі іменовані "облгазами"), здійснюючи облікові операції із Оператором газотранспортної системи, з мереж якого отримують газ, вимірюють його приведеним до стандартних умов – об’єм, який би займав газ за температури 20 С та тиску в одну атмосферу. Водночас, побутові споживачі – населення, зазвичай споживають газ за температури, нижчої аніж 20 С (виходячи із температури атмосферного повітря протягом року та землі, де прокладені труби, що йдуть до будівель), а, отже, формально вони споживають дещо менший об’єм газу, аніж він складає за стандартних умов. Тож формально зіставляючи об’єми газу, які отримав "облгаз" та які віддав споживачу, виникає "недостача", за яку все ж повинен хтось сплатити. І власне встановлення цього відповідального і стало наріжним каменем усіх спорів.

Починаючи із 2015 року, окремі газозбутові та газорозподільні компанії почали застосовувати коефіцієнти для приведення фактичних об’ємів споживання газу усіма побутовими споживачами до стандартних умов.

У листопаді 2018 року НКРЕКП прийняла постанови, якими операторам ГРМ заборонялось приводити об’єми використаного природного газу побутовими спо­жи­вачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків з ними за використаний природний газ. Позиція НКРЕКП полягала в тому, що ці обсяги не потрібно оплачувати, оскільки вони вже компенсовані в тарифі операторів ГРМ. Наприкінці 2019 року Антимонопольний комітет України наклав штраф на низку операторів ГРМ у зв’язку із застосуванням температур­них коефіцієнтів. "Облгази", своєю чергою, звернулись у суди для оскарження рішень.

Тож чи мають право "облгази" приводити об’єми споживання до стандартних умов?

У своїх аргументах НКРЕКП зверталась до ключового нормативно-правового акту – Кодексу газорозподільних систем. Проте Кодекс, затверджений рішенням НКРЕКП, містить низку положень, які можна вважати суперечливими, а інколи й фактично приводить до висновку, що оператори повинні здійснювати приведення до стандартних умов.

Наведемо лише короткий приклад, зважаючи на обмеженість можливостей повного викладу у статті. Відповідно до Кодексу, саме оператор ГРМ є відповідальним за точність ведення обліку. Частина 1 розділу ІХ кодексу – основні засади комерційного обліку –визначають:

• що саме оператор ГРМ відповідає за переведення об’єму природного газу в обсяг переданої (спожитої) енергії;
• що об’єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно правил визначених у Кодексі;
• що оператор ГРМ зобов’язаний … передбачити … в особистому кабінеті споживача, інформацію про величину коефіцієнту приведення до стандартних умов

При цьому, Кодекс додатково визначає порядок комерційного для непобутових і побутових споживачів. І положення порядку комерційного обліку газу побутових споживачів, не містять формальних зобов’язань приведення обсягів споживання газу побутовими споживачами до стандартних умов. Але ж є описані вище основні засади ведення обліку.

Оператор ГРМ відповідальний за точність ведення обліку, а встановити точний обсяг переданого/спожитого газу без коригування його об’єму та приведення до стандартних умов – фактично неможливо. Необхідність точно вести облік вимагає приводити об’єми до стандартних умов.

Вочевидь, такі аргументи прийняв до уваги суд, встановивши відсутність підстав забороняти приводити об’єми використаного природного газу населенням до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків. Стосовно саме "Волиньгазу" Касаційний адміністративний суд Верховного суду на початку минулого року визнав протиправною та скасував (справа 640/20866/18) відповідну постанову НКРЕКП, яка і стала наріжним каменем судових спорів.

Хто ж має платити?

Відповідно до Кодексу ці витрати мали би бути частиною виробничо-техно­логіч­них втрат (ВТВ) а отже – покриватись за рахунок тарифу на розподіл природного газу, який затверджується НКРКЕП та сплачується споживачами. Проте, як виявилось, у самому тарифі не було закладено сум на компенсації втрат пов’язаних із неприведенням об’ємів споживання газу населенням до стандартних умов.

Цей факт, наприклад, підтверджений висновками з постанов Верховного суду за позовом деяких операторів ГРМ до НКРЕКП: справа № 640/21017/18 за позовом "Житомиргаз" та № 640/20866/18 за позовом "Волиньгаз". Так, Верховний суд зазначає що "обсяги втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об’єму газу до стандартних умов … не входили у встановлений НКРЕКП тариф на розподіл природного газу", а також про "відсутність достатніх правових підстав для заборони приводити об’єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за природний газ".

Інакше кажучи, у тарифі "облгазів" не було передбачено коштів на покриття втрат при неприведенні об’ємів споживання газу населенням до стандартних умов. Оператори ГРМ неодноразово апелювали, що тарифи не відповідають економічним реаліям і компанії працюють у збиток. Фактично, тариф залишався незмінним протягом 2015-2019 років.

Більше того, сама НКРЕКП неформально визнала, що тариф, який діяв, не покривав витрат "облгазів". Так, наприкінці 2019 року комісія затвердила підвищення тарифу на розподіл природного газу у два етапи – з 01.01.2020 року та з 01.07.2020 року. Власне з другого підвищення тариф враховував збитки, отримані операторами ГРМ у попередні роки. Але ці збитки, виникли внаслідок недостатності тарифу, який діяв до цього моменту і за який відповідає саме НКРЕКП.

Учасники спорів справедливо апелюють до того, що чинне законодавство визначає природний газ як "суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск – 760 міліметрів ртутного стовпа і температура – 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією". Але ж за товар потрібно платити? І якщо в тарифі на розподіл природного газу не було передбачено суми на покриття втрат, зумовлених неприведенням до стандартних умов, то це не означає що ці суми не повинні бути оплаченими.

Як же ж вирішується ця проблема в інших країнах?

Автор звернувся до прикладу Польщі, яка останньою у ЄС перейшла на енергетичні одиниці обліку та розрахунку зі споживачами. Польське законо­давство визначає два підходи до встановлення нормальних умов замірів газу:

• для визначення об’ємів: при температурі 0˚С;
• при спалювання: за температури 25˚С;

Таким чином, побутові споживачі вимірюють об’єми споживання при температурі вище 0˚С (за кімнатної температури), приймаючи, що ці об’єми споживання відповідають нормальним умовам за 25˚С. Водночас оператори ГРМ вимірюють об’єми приводячи їх до температури 0˚С. Відтак, несуттєві втрати пов’язані із корегуванням покладаються на кожного споживача, а не загальний їх обсяг на оператора ГРМ.

Перехід до європейської практики вимірювання об’ємів газу за 0˚С, а виставленням рахунків населенню за показниками вимірювань лічильниками кінцевих споживачів (яке по факту відбувається при температурі вище 0˚С, але здебільшого нижче кімнатної) цілковито усуне дискусію по приведенню об’ємів споживання до стандартних умов та відповідних збитків.

По факту, сага із стандартними умовами – приклад, коли недосконалість державного регулювання зумовила багатолітній спір, який, зрештою, був політизованим, а борги, виникнення яких пов’язане із цією проблемою, стали спірними та досі неврегульованими. Ще один приклад такої суперечки – зміна норм споживання газу для споживачів, не обладнаних приладами обліку, що зумовило також до накопичення мільярдних спірних боргів на ринку.

Питання, яке залишається без відповіді: в Україні буде покладено край суперечці і запроваджено практику, як у інших європейських країнах, чи все ж продовжиться війна на ринку природного газу?

-