Демонтаж олігархату

       Як і було анонсовано, вчора Президент вніс до Верховної Ради законопроєкт про олігархів та визначив його невідкладним. Ознайомившись з ним, я б його назвав скоріше законопроєктом імені Петра Порошенка, бо найбільше він б’є саме по ньому. 

    Ситуація досить комічна. Якщо пан Порошенко буде намагатись повністю дотримуватись букви майбутнього закону, то йому доведеться цілими днями сидіти та декларувати всі свої зустрічі з членами фракції – де зустрічались, про що говорили, які рішення приймали. Перспектива не з найприємніших. 

     Більш того, для багатьох інших політиків, депутатів та посадовців, він стане носієм якогось небезпечного вірусу, його почнуть шарахатись в коридорах, туалетах, на вулиці. Фактично, це табу на пряму політичну діяльність пана Порошенка. Ще одна задачка з зірочкою – як оцінювати членів фракції ЄС, чи не є вони пов’язаними особами? Що у зв’язку з цим буде вимагати від них законодавство?

      Хоча є в цій ситуації для Порошенка і користь. Він завжди зможе пояснити своїм однопартійцям та меценатам, чому саме вони мають сплачувати внески для розвитку партії «Європейська солідарність». До цього часу йому це важко вдавалось. Тепер же він буде чесно пояснювати: «Вибачте, я олігарх і не маю права фінансувати партію». 

      З моєї точки зору є декілька моментів, які слід уточнити та доопрацювати.

      По-перше, вважаю, що відповідальність має бути більш жорсткішою, а не лише політичною чи адміністративною, бо в нашій країні це не працює.

      По-друге, не повністю розкрита складова в частині роботи олігархів з медіа, фінансуванням різних пропагандистських кампаній, що є досить суттєвим нюансом. 

      По-третє, деякі пункти законопроєкту протирічать один одному.

     Цей законопроєкт є життєвонеобхідним для нашої країни, але його треба доопрацювати. Над цим і попрацюємо та внесемо відповідні пропозиції.