ПереДОЗування в оборонних закупівлях, або де держава, коли вона потрібна?

Державне оборонне замовлення цього року стало останнім документом прийнятим за 22-річну історію його існування. Рівень критики та негативу, з яким ДОЗ-2021 було прийнято, є прикладом того, що система, сформована понад двадцять років тому, недієздатна, неефективна, неадаптована до реалій сучасності.

Надмірна таємність при зростаючих бюджетах та обсягах закупівель суттєво загальмували процес планування та узгодження.

Збройні сили та інші сили оборони і безпеки перебували в заручниках цієї системи занадто довго. В інтересах національної безпеки вже є неможливим, коли поза громадським, демократичним контролем залишаються ключові питання забезпечення обороноздатності держави. Неможливо це й на шляху до НАТО, де оборонні видатки є одним з найбільш контрольованих напрямків державних видатків.

Чого лише варті останні гучні скандали пов’язані із утаємниченими закупівлями – зокрема, по АС «Дзвін».

Впродовж першого півріччя ми спостерігали справжню Одісею із імплементацією Закону України «Про оборонні закупівлі», одночасно із погодженням та схваленням державного оборонного замовлення 2021 року. На додачу до складного перехідного процесу від старого законодавства до впровадження ЗУ «Про оборонні  закупівлі», відбувається передача повноважень щодо координації Державного оборонного замовлення (та відповідно, і закритої частини оборонних закупівель) від Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства до Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості.

Минув майже рік цієї боротьби. Що ми маємо за її підсумками?

1.  Ухвалення ДОЗу відбулося з порушенням перехідних положень закону про оборонні закупівлі, що створило правову колізію щодо законності ухвалення ДОЗу після завершення перехідного періоду 31 березня 2021 року. Колізія, яка може проявити себе у будь-який момент, та стати кісткою в горлі всій системі закупівель та забезпечення в сфері національної безпеки.

2.  Ухвалення нової нормативно-правової бази на виконання ЗУ «Про оборонні закупівлі» відбулося з порушенням усіх можливих термінів – постанови почали оприлюднювати лише наприкінці квітня.

3.  Попри схвалення ДОЗу, та навіть попри ухвалення нормативно-правової бази, процедури оборонних закупівль досі не розпочато. Чому? Тому що застосування процедур таємних (закритих) закупівель передбачає використання такого інструменту як Реєстр, через який відбувається обмін таємною інформацією між замовниками та постачальниками. Постанова про Реєстр є, Реєстру немає. Ніякого тимчасового порядку дій на період відсутності Реєстру не передбачено.

4.  Оборонні закупівлі так само максимально заповнені державною таємницею. Зміни до чинного законодавства досі набувають державної ваги у Комітеті ВР з національної безпеки, оборони та розвідки, а новий закон «Про безпеку класифікованої інформації» ще перебуває у безтілесній формі, в очікуванні Натівської зорі.

5.  Напевно, найголовніше і найсумніше з точки зору перспективи – «нова» нормативно правова база, ухвалена Урядом, перенасичена старими положеннями, токсичними нормами, щодо  ефективності, прозорості процесу чи його відповідності реаліями ринкової економіки чи сприянню конкуренцію та залученню інвестицій.

a.  Залишається незмінним механізм ціноутворення при неконкурентних закупівлях. Враховуючи, що досі таких закупівель – більшість, або щонайменше, половина від усіх закупівель озброєння та військової техніки, - це є ключовим фактором нормалізації взаємодії між замовниками та виробниками/постачальниками ОВТ. Але система Розрахунково-калькуляційних матеріалів, реінкарнувалася у регуляторці фактично, без змін. Єдине, чого вдалося реально досягнути – це обмеження застосування таких розрахунків лише до неконкурентних закупівель, а не для всіх закупівель озброєння та військової техніки.

b.  Механізм нарахування прибутку, політика і логіка цього процесу, який є ключовим з точки зору розвитку оборонної промислової бази – також залишився незмінним. Тобто, виробники ОВТ не можуть розраховувати на прибуток, який дозволить їм інвестувати у виробництво – вони навіть не можуть бути впевненими у тому, що прибуток компенсує їхні витрати. Експерти запропонували модель, за якої прибуток понад умовною базовою нормою в 10% буде варіюватись в залежності від ефективності виконання контракту та досягнення певних показників та умов.

c.  Регулювання Реєстру та доступу виробників до нього залишаються розмитими, непрозорими та з низкою корупційних ризиків, у т.ч дискреції чиновника.

d.  Контроль за виконанням контрактів та вимоги щодо звітування лишилися на тому ж рівні, наче нам контракт і досі потрібен лише як формальна підстава для оплати, а не інструмент управлінням якістю, швидкістю та результативністю забезпечення.

e.  Частина інноваційних положень Закону та їх застосування взагалі були проігноровані уповноваженими органами із оборонних закупівель. Так само, як і ігноруються запити замовників щодо роз’яснень та трактувань закону.

Перші ластівки з наслідками такого підходу до оборонно промислового комплексу вже почали з’являтися. Але реальний вплив цієї кризи ми зможемо побачити лише згодом. А поки, відбувається серйозне передозування нової системи старими укладами, і рівень токсичності зростає. І тут участь держави потрібна як ніколи.

Сьогодні вся експертна спільнота закликає до вирішення цих проблем та врахування рекомендацій громадськості у змінах до нормативно-правової бази, які тепер необхідно вносити:

залишення статусу-кво в оборонних закупівлях та державній таємниці лише віддаляє нас від НАТО;

необхідне щонайшвидше прийняття змін до законів України, що дозволяють зменшити засекречення закупівель тут і зараз, та розпочати процес оцінки та розсекречення виконаних оборонних контрактів за ДОЗом;

мають бути усунуті колізії у функціонуванні Реєстру та врегулюванні доступи виробників та постачальників ОВТ до закупівель у період розробки Реєстру та уведення його в експлуатацію;

необхідно провести громадське обговорення закону про безпеку класифікованої інформації та забезпечити в ньому наявність норм, що сприяють прозорості та розсекреченню закупівель;

необхідно привести у відповідність до кращих практик країн-членів НАТО ціноутворення та формування прибутку при закупівлях у єдиного постачальника.