Збори Резервістів. Підсумок.

95 окрема десантно-штурмова бригада Збройнi Сили України

Збори резерву закінчилися і вже можна підводити підсумок.

Є багато позитиву, а є багато того, що варто вдосканалювати та виправляти. Насправді, збори потрібні не тільки для резервістів, а й для командування всіх рівнів, аби бачити реальну картину.

Почнімо з того, що резервістів мало бути більше. В минулі роки нас збирали і по 600-800 людей на бригаду, цього разу 350. І це питання до центрів комплектації. Так, на збори не потрапило жодного аватара чи наркозалежного. За 2 тижні зборів не було жодного зальоту, задувки, бійки, сзч чи інших прикрих випадків, які спостерігалися минулі роки. Та треба сказати, що ще на прийомних пунктах був відсів, а декілька людей взагалі втратили свідомість через тиск або з інших причин і відправлялися до лазарету, був один спійманий з намаганням пронести наркотичну речовину... Всіх цих добродіїв відсіяли. Та попри це - 350 резервістів це замала цифра для бригади і варто переглядати підхід до рекрутингу в підрозділи ДШВ, як на контракт так і в резерв.

Форму офіцерам контрактникам дали нову. Інші отримали другої категорії. Попри те, що є норма яка дозволяє видавати нову форму контрактникам до дому, треба переглядати терміни її зберігання. 1 комплект форми для резервіста на 10 років? Серйозно? Я розумію, як рахують. Мовля контрачу дають 1 комплект на рік, а отже це 365 днів. Збори у резервістів 1 раз на 2 роки по 15 діб. От і калькулюйте.

Проте вже після перших активних зборів, форма може приходити у зіпсований стан, але її змушують зберігати і видавати по новому. Зрозуміло, що найбільш свідомі резервісти беруть із собою підміну.

Літніх берців немає. Не тільки для резервістів, просто немає. Не закупили.

Умови проживання належні. Нормальні ліжка, ортопедичні матраци, нові спальники, нові намети, біотуалети, які надали американці, є і санвузли у казармах. Десь гірше, десь краще. У нас був туалет, як звичайний сільський, так і притомний в казармі, та тут якраз жалітися нема чого - це військові польові збори, а не санаторій. Душових та місць для вмивання достатньо, був теплий душ, окремо літній, декілька великих наметів для звичайного вмивання. Пральні машини також в наявності. Тобто умови проживання притомні. Загалом бригада мала дислокуватися в одному містечку, але це ж армія, тут вводні міняються що секунди і тому ми були роз'єднані. Тому і різнилися умови проживання.

Навчальна підготовка. Резервістів долучили на стадії ротних навчань у бригаді. Це і ротні стрільби з бойовими набоями, і штурмові дії взводами. Для того, що б ефективно долучатися до таких навчань військовослужбовець має пройти індивідуальну допідготовку, та бодай злагодження на рівні відділень. Резервісти ж всі дуже різного рівня. Були дуже досвідчені, у яких за плечима бойові виходи та регулярні тренування, а були і такі, що навіть присяги не давали або не володіли зброєю (як цивільні потрапляють на збори досі не зрозуміло, це питання до військоматів). В таких умовах робити повноцінні навчання складно. На мою думку вихід такий:

Проводити збори двічі на рік. Перші з індивідуальною підготовкою. Другі, із залучанням резервістів до взводних та ротних навчань в бригадах.

Два тижні зайнять можуть бути ефективними тільки якщо у резервіста зайнятість 24 на 7 з переривами на сон, їжу та гігієну. Сюди мають входити зайняття лекційні та практичні: тактика, такмед, топографія та орієнтування, вогнева та інженерна підготовка, зв'язок, фізо.

Бути резервістом це не тільки почесно, але це ще і певна робота за яку держава компенсує заробітну плату та виділяє, хай невелике, але фінансове винагородження, і яка вимагає певного рівня від самого військовослужбовця. Зайняття мають проходити так, що б по їх результатам сам резервіст розумів свої недоліки і прагнув їх усунути: комусь не вистачає знань, а хтось має приділити увагу своєму фізичному стану, тощо.

Загалом мої враження від зборів позитивні. Я побачив вмотивованих людей які здебільшого розуміють чого хочуть і готові стати на захист держави. Побачив я і бажання від командування зробити службу в резерві почесною і бажаною.

Тепер потрібно закріпити позитивні досягнення і довго та методично працювати над вдосконаленням служби у військовому резерві. Це та робота яку ми почали, а продовжувати її будуть майбутні покоління військових. Бо захист Держави та демократії це процес пожиттєвий.

Слава Україні.