Перезавантаження космічної галузі України в інтересах нацбезпеки, оборони та розвідки

Україна відновлює космічні спроможності та розпочинає старт великого проєкту зі створення вітчизняного космічного угруповання.

Український супутник - апарат дистанційного зондування землі «Січ 2-1 (2-30)» розробки ДП «Конструкторське бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля», наприкінці цього року має бути виведений на орбіту. В рамках реалізації проєкту Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2021-2025 роки передбачається ввести до складу угруповання щонайменше три, а за умови повноцінного її фінансування - до семи супутників.

Для відновлення статусу активного учасника космічних програм нашій державі конче потрібна реалізація цього проєкту. Наявність власного супутника дає змогу вирішувати багато актуальних завдань соціально-економічного, екологічного, інформаційного, наукового та освітнього характеру, а також забезпечити реалізацію інтересів держави у сфері національної безпеки та оборони. Крім вирішення окремих безпекових завдань, супутник спростить розв’язання проблем у сільському та лісовому господарстві, допоможе службі з надзвичайних ситуацій, дасть змогу повноцінно займатися картографією, відстежувати ситуацію на річках та морському узбережжі нашої країни, і це далеко не повний перелік його можливостей. Саме з урахуванням цього Президентом України В.Зеленським у лютому цього року й було надано завдання до кінця 2021 року вивести в космос «Січ 2-30», після чого уряд сконцентрувався на цьому питанні й прискорив реалізацію української космічної програми, яка до цього часу розвивалась дуже повільними темпами.

Параметри «Січ 2-1» можна назвати прийнятними: його розподільна здатність складає 7,6 метра на піксель, що дозволяє отримати Україні необхідну у визначених сферах інформацію, мати незалежний доступ до супутникового зондування, отримувати супутникові знімки коли і як саме це потрібно, що особливо важливо з точки зору оборони і безпеки держави. Проте це лише початок, а можливості перспективних українських супутників «Січ-2М» та «Січ-3-О», які також розроблено КБ ім. Янгеля та плануються до виведення на орбіту до 2025 року, мають покращені параметри, наприклад, останній буде здатен «розглянути» на Землі об’єкти розміром у 0,5 м.

Це – перспектива, а що стосується «Січ 2-1», то на сьогодні за графіком ведуться успішні випробування і можна сподіватись, що завдання Президента буде виконано вчасно. На цей час завершено розробку робочої конструкторської, технологічної, програмно-методичної документації, проведено автономні відпрацювання підсистем, виготовлено габаритно-динамічний макет, проведено статичні та динамічні випробування, здійснено закупівлю складових частин вітчизняного та іноземного виробництва й виконано збирання його льотного дослідного зразка. Зараз одним з головних питань з тих, що залишились, є необхідність адаптації українського супутника до вимог компанії SpaceX, яка виведе його на орбіту.

Керування супутником здійснюватиметься з території України вітчизняними спеціалістами із структури космічного агентства, у якому вже працюють фахівці необхідного рівня, і які насьогодні закінчують підготовку наземного сегменту для управління супутником та отримання даних. Для повноцінної майбутньої роботи такого центру Державним космічним агентством вже розроблено необхідні керівні документи, відповідно до яких буде організовано оперативний доступ до космічної інформації та робота зі споживачами і міжнародними партнерами.

Оптимізму щодо успішності роботи додає принципова позиція Президента В. Зеленського, який активно опікується цією сферою та підтримує діяльність Державного космічного агентства. Він неодноразово демонстрував особисту зацікавленість у розвитку вітчизняної космічної галузі, а проєкт українського супутника сприймає як знаковий.

Значних зусиль для виконання завдання доклав уряд, який забезпечив прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2021 року № 318 «Деякі питання фінансування створення космічної системи «Січ-2-1», що визначає, зокрема, джерела фінансування та замовників складових частин українського супутника. Він також став координатором проєкту та опікувався його організаційно-технічними та фінансовими питаннями, що й дозволило витримати Генеральний графік роботи.

На сьогодні важка праця продовжується, завдяки чому Україна невдовзі отримає нові можливості і це відбудеться незважаючи на об’єктивні та суб’єктивні складнощі. Саме так це зазвичай й працює майже у всіх сферах діяльності: потрібна велика ідея та синергія багатьох людей, які об’єднуючи зусилля роблять те, що на перший погляд неможливо виконати, це й є основною рисою найбільш вдалих проєктів у всьому світі, до яких, сподіваємось, можна буде віднести й роботу по українському супутнику.