Українська мова як рушій кар’єри

З 16 липня 2021 року набув чинності Закон “Про забезпечення функціонування української мови як державної” в межах якого почала діяти норма про іспит на рівень володіння державною мовою державних службовців відповідно до нових стандартів, розроблених Нацкомісією зі стандартів державної мови.

Так, найближчим часом іспит на володіння державною мовою мають складати близько 150 тисяч чиновників усіх рівнів – від міністрів до директорів шкіл, які претендують на відповідну посаду або починають на ній працювати.

Без сумніву, що ця законодавча ініціатива є вкрай необхідною, особливо в контексті збереження і популяризації української мови у суспільстві. Тим більше, знання рідної мови на відповідному рівні – це світовий досвід. Ба більше – деякі країни світу пішли ще далі, зобов’язавши державний апарат знати не лише рідну мову, а й, до прикладу, англійську. 

Проте задля справедливості варто наголосити й на тому, що в Україні не до кінця продумали реалізацію цієї законодавчої ініціативи. Виникає багато питань, на які відповідей знайти одразу не можливо або вони взагалі відсутні. Спробую детальніше проаналізувати ці «сірі зони».

Передовсім варто наголосити, що згідно із Законом України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби, визначено, що конкурси на посади, що обіймають особи, з якими до набрання чинності укладені контракти про проходження державної служби на період дії карантину, оголошуються протягом шести місяців з дня набрання чинності Законом відповідно до черговості укладення контрактів. А контракти про проходження державної служби на період дії карантину, є чинними до призначення на посаду державної служби особи за результатами конкурсу, але не більше дев’яти місяців з дня набрання чинності Законом.

Враховуючи актуальну статистику про кількість оголошених доборів – а це більше 25 тисяч вакансій, експерти вбачають ситуацію, яка може зупинити проведення конкурсів на заняття посад державної служби, що у свою чергу унеможливить призначення громадян України на посади державної служби – відтак буде порушено принцип рівного доступу.

Навколо іспиту української мови і виникає найбільше непорозумінь й зі спеціалізованих відомств вже є щонайменше три роз’яснення, які… суперечать одне одному (!) і в підсумку кожен, хто займається кадровими справами трактує по своєму. 

Окреме питання – що робити із вже чинними посвідченнями щодо вільного володіння державною мовою. Такі документи видавалися згідно із Порядком атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 301. Логічно було б передбачити можливість використання такого посвідчення, проте це потребує внесення відповідних змін у законодавство.

Інший аспект – якість екзаменаційного матеріалу, який пропонують претендентам на державну службу. Вже зараз отримуємо фідбек, що основа завдань – це за подібністю тестів ЗНО для випускників шкіл, а реальної практики (написання заяви, протоколу тощо) обмаль. У підсумку претендент на державну посаду може «завалити» іспит через неправильний наголос або ж через написання певного слова разом чи окремо.

Перший етап тестування майбутніх державних службовців пройшов не надто успішно. Спеціальне програмне забезпечення не витримало чи то навантаження, чи то відбулося внутрішнє втручання, але тести з першого разу так і не вдалося зафіксувати. Тим більше, що у Національному агентстві з питань державної служби заявили, що для нормального функціонування відомства необхідно додаткове фінансове забезпечення і це при тому, що наразі працює лише 11 таких центрів, в яких можна перевірити свої знання української мови – а це і додаткова комп’ютерна система, програмне забезпечення, трудові кадри… Та чи зможе Кабмін виконати прохання НАДС маю величезні сумніви…

І ще один важливий момент, який вартувало б реалізувати в майбутньому. Наразі вимога тестування з української мови стоїть перед претендентами на державну мову, а в ідеалі мало би бути, щоб іспити на знання рідної мови здавали усі високопосадовці починаючи від Президента України, міністрів, народних депутатів і закінчуючи спеціалістами управлінь, прокурорами та нотаріусами. 

…Основне ж завдання кожного з нас, що нова норма у вкрай необхідному мовному Законі не стала ще одним корупційним чинником, коли для того, аби отримати необхідний сертифікат для прийому на роботу потрібно заплатити «потрібним» людям. Тим більше, що оформлення мовного документу – досить затратне у часі – його вироблятимуть до двох тижнів – і це в умовах тотальної «діджиталізації» України.