Хто буде главою КМДА та які задачі виконуватиме?

Стратегія розвитку міста Києва визначає головні ініціативи та пріоритети розвитку столиці. Згідно з ключовими умовами успішної реалізації Стратегії, необхідним визначається підвищення ефективності та прозорості роботи міських органів влади та служб. Вони і повинні  сприяти вирішенню проблем містян. Розвиток економіки міста не є винятком.

Державною стратегією національного розвитку передбачається щорічне зростання ВРП Києва (на душу населення) у середньому на 7%. Підтримка такого темпу зростання є реальною за умови, якщо міська адміністрація у довгостроковій перспективі працюватиме над досягнення показника ВРП до 13,3, що майже удвічі перевищує показники 2015 року. Ідентична позиція і стосовно індексу комфорту життя у м. Києві: лише постійна якісна робота адміністрації забезпечить зростання показника майже удвічі (зі 100 до 191).  Важливим є й підтримка малого та середнього бізнесу. Саме це забезпечить досягнення цільового показника Києва та виведення його в рейтинг «ТОП-30» - міста для безпечного та прозорого ведення бізнесу. Усе залежить від підвищення ефективності роботи міських органів влади та служб.

Мал.1. Індикатори результативності, що характеризують виконання Стратегії розвитку міста Києва (сектор міського розвитку – загальний. Індикатори: Валовий регіональний продукт на мешканця; рейтинг WPDoingBusiness; розрахунковий індекс комфорту життя у м. Києві)

Джерело - Стратегія розвитку міста Києва до 2025 (нова редакція)

Звернути увагу варто і на опис розрахункового індексу комфорту життя у місті Києві, що представлений у Стратегії. Згідно з ним саме від стану розвитку 47 показників залежить той самий розрахунковий індекс комфорту життя у столиці. Чи не найбільші зміни до 2025 року очікуються саме від сфери транспортної та міської мобільності та житлово-комунального господарства.

Мал.2. Опис розрахункового індексу комфорту життя у м. Києві. Індикатор стану за сектором міського розвитку – «транспорт та міська мобільність»

Джерело - Стратегія розвитку міста Києва до 2025 (нова редакція)

 Що стосується першого, то він найбільше впливає на розрахунковий індекс комфорту життя у місті Києві (21%). Основною проблемою сфери є індекс 2.2.1., що стосується кількості часу, яку витрачають міські жителі на дорогу. Сам показник до 2025 року планують зменшити майже удвічі. Що очікується від міської влади для реалізації такого індексу? Покращення транспортної інфраструктури, комплексний ремонт техніки, тотальне оновлення засобів пересування, оптимізація транспортної мережі – одні з небагатьох заходів, які варто міській владі починати втілювати вже зараз. Головна ж умова, яка має бути сталою у Києві – прозорість та ефективність діяльності міських органів публічної влади та служб.

 Про монополізацію та корупційні схеми мови бути не може. Це ж варто сказати і про стан житлово-комунального господарства столиці, що займає друге місце по впливовості на стан розрахункового індексу комфорту життя у місті Києві (20%). Тут слід говорити про тотальні зміни.

Мал.3. Опис розрахункового індексу комфорту життя у м. Києві. Індикатор стану за сектором міського розвитку – «житлово-комунальне господарство»

Джерело - Стратегія розвитку міста Києва до 2025 (нова редакція)

Ступінь зношеності кабельних ліній 0,4-110 кВ у відсотках, а також водопровідних, каналізаційних, теплових мереж у відсотках до 2025 року очікується бути зниженим майже утричі. Без якісного адміністративного контролю «зверху» - не обійтися. Що вже говорити про те, що стратегія передбачає зменшення загального споживання містянами тепла (із 3,2 Гкал до 2,6 Гкал)  та води (із 73м³ до 58 м³). Причому про зниження платіжок мови ніякої не йде. Я переконана, що Стратегію розвитку Києва варто розширити, додавши пункт про встановлення індивідуальних теплових пунктів: а) люди зможуть самостійно обирати якісного та недорогого постачальника послуг (не монополіста); б) контролювати подачу води чи тепла; в) платити за собівартістю послуг, а не за десятикратну націнку. Знову-таки, без прозорості та ефективної міської влади  - не обійтися.

Це є одним із чинників, що об'єктивно пояснює необхідність заміни глави Київської міської державної адміністрації. На рівні Офісу Президента принципово питання вже вирішене – заміна з великою імовірністю станеться вже до кінця серпня. Розгляд кандидатів зараз на фінішній прямій, і влада має звернути увагу на важливі деталі при затвердженні нового глави КМДА.

По-перше, оптимальний кандидат на керівника КМДА має бути і перспективним кандидатом на майбутніх виборах мера Києва. Будь-який інший підхід буде не просто половинчастим рішенням. Це буде, фактично, нульове рішення, оскільки воно не веде центральну владу до поставленої мети – налагодження не тільки виконавчої дисципліни по лінії Офіс Президента/Уряд та КМДА, але й конструктивних відносин з місцевим самоврядуванням Києва. Переваги перспективного кандидата у мери мають існувати фактично, а не у віртуальному просторі. Перенасичення образами і популістськими виступами – не вітаються. Підтвердженням хибності покладання винятково на медійний ресурс, креатив та популізм є виборча кампанія минулорічної кандидатки від “Слуги народу” Ірини Верещук. Вітчизняна наслідувачка Мері Поппінз нічим, окрім гучних фраз, для київських виборців не проявилася. Крім того, у випадку з Верещук «слуги народу» зовсім проігнорували такий важливий чинник як регіональний патріотизм – Верещук у Київ переселилася лише за рік до виборів і для будь-якого киянина є просто нонсенсом обирати мером людину, яка «не своя» і просто не могла встигнути стати «своєю».

З цього випливає, що, по-друге, кандидат на посаду глави КМДА, крім досвіду проживання в Києві, повинен бути здатним пред’явити результати своєї роботи для міста. Без досвіду роботи у державних структурах або в органах місцевого самоврядування Києва наївно розраховувати на успіх в електоральних гонках за посаду мера, адже інші кандидати його, швидше за все, матимуть.

По-третє, новий глава КМДА, як потенційний кандидат на майбутніх мерських виборах, повинен мати глибоке розуміння виборчого процесу, бути здатним до публічної активності і прямого спілкування з виборцями.

Наразі основними кандидатами на посаду очільника КМДА у президентському шорт-лісті найчастіше називають заступника глави КМДА Олексія Кулебу та депутата Київської міської ради від “Слуги народу” Владислава Трубіцина. Обидва відповідають критерію досвіду роботи на Київ і, що дуже важливо, не мають у своєму багажу репутаційних ризиків.

Олексія Кулебу можна назвати чиновником нового типу. Він нова людина для державної бюрократичної системи, але швидко до неї пристосувався і, поки що, не набув негативних чиновничих рис. Йому цілком комфортно в тій ролі, яку він грає зараз, і він явно тяжіє до кабінетної роботи, а не публічної активності. За великим рахунком, Кулебі байдуже, хто буде на чолі КМДА. Зараз він підлеглий Віталія Кличка, завтра так само сумлінно виконуватиме розпорядження іншого очільника – він людина системи і жодним чином не демонстрував амбіцій бути кимось більшим і через це псувати чудові стосунки зі своїм безпосереднім начальником.

Владислав Трубіцин, у свою чергу, значно більш активний саме у публічному просторі, він встигає успішно поєднувати роботу депутата Київради з регулярним живим спілкуванням з киянами. Спілкування з виборцями, звичайно, є нормою у депутатській праці. Але саме в такому спілкуванні набувається цінний досвід політика. Трубіцин  не боїться говорити з містянами, навіть у кризових ситуаціях – при чому йому вдається у такому спілкуванні знаходити з ними спільну мову у складних питаннях. Можна звернути увагу на те, що у Владислава Трубіцина невеликий досвід адміністративної роботи. Але цей досвід може оцінити начальство, і нестачу такого досвіду, зазвичай, компенсує підлеглий керівнику чиновницький апарат, а виборцю важливо, щоб його чули.

Чи розглядає ОП питання призначення нового глави КМДА саме в аспекті майбутніх мерських виборів – важко сказати. Оскільки дискутується також варіант проміжного рішення, за якого призначити можуть Євгенію Кулебу – вона дружина міністра закордонних справ Дмитра Кулеби і номер 1 у списку «Слуги народу» в Київраді. В Євгенії за плечима досвід дипломатичної роботи та громадська активність, що робить її, як мінімум, кандидатурою привабливою для громадського сприйняття. Але сам підхід – проміжне рішення – може виявитися технічно хибним, оскільки дасть тільки тимчасовий ефект формальної заміни глави КМДА. Проміжне рішення включає в себе ідею, що глава КМДА буде номінальним і, поки займатиме цю посаду, Київрада ухвалить рішення про створення власного виконкому, і КМДА залишиться тільки органом державної влади, а не виконавчою структурою місцевого самоврядування. З цього приводу можна сказати тільки, що юридичний і процедурний бік такого підходу – складний і тривалий, може розтягнутися на роки. А у підсумку – до наступних виборів мера Києва «слуги народу» знову прийдуть без сильного кандидата. Євгенія Кулеба, таким чином, ризикує стати для «Слуг» Іриною Верещук-2 – тобто провальним проектом при зовні дуже позитивних намірах і при тому, що сама Євгенія має особистісні переваги і достойну репутацію.

Партії «Слуга народу» навряд чи варто розраховувати на просту виборчу кампанію на наступних місцевих виборах у Києві. Не тільки тому, що минулого року провалилася Ірина Верещук. Але й тому що падіння популярності влади – в принципі є закономірністю українського політичного життя, а партійна приналежність кандидата на київське мерство ніколи не була визначальною для вибору киян. Саме щоб нейтралізувати цей чинник, Офісу Президента слід розглядати призначення глави КМДА з прицілом на майбутню мерську виборчу кампанію, адже тільки посада глави КМДА може дати майбутньому кандидату в мери необхідний репутаційний ресурс. І ставки цього разу будуть дуже високі, адже другий програш Києва «Слугою народу» буде потужним ударом по престижу Президента.