Як росіяни протидіють Кримській платформі

12 серпня 2021 року відбувся візит міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова на ТОТ АР Крим для зустрічі з творчою молоддю окупованого півострову в арт-кластері "Таврида" в місту Судак.

Арт-кластер "Таврида" — некомерційний проєкт, що функціонує на ТОТ АРК (бухта Капсель, Судак) з 2015 року. Мета проєкту — створення можливостей начебто для реалізації творчого і професійного потенціалу молодих діячів культури і мистецтва.

Візит тривав кілька годин, під час яких С.Лавров спілкувався з "творчою молоддю" ТОТ АРК на зовсім не творчі теми, приділивши основну увагу в своєму виступі політичним та міжнародним питанням.

Виступ С.Лаврова перед молоддю на арт-кластері "Таврида" містив кілька ключових меседжів:

1. Творча молодь Криму має шукати виходи на міжнародні проєкти, ставати їх ініціаторами чи знаходити можливості долучення до вже існуючих — у свою чергу, МЗС РФ всебічно підтримуватиме реалізацію таких проєктів. Фактично, стверджується про необхідність використання інструментарію "м’якої сили" (в російському розумінні) для легітимізації de facto взаємодії представників міжнародної спільноти з вихідцями з Криму, які позиціонують себе як частину РФ;
   
   
2. "Входження" Криму до РФ та подальший розвиток інфраструктурних і соціально-економічних проєктів на півострові став можливим завдяки злагодженій роботі російських державних осіб, що переважно є вихідцями з однієї політичної сили — "Єдиної Росії". У світлі наближення єдиного дня голосування в РФ (19.09.2021), під час якого відбудуться вибори депутатів Державної думи РФ, глав 12 суб’єктів федераії і вибори депутатів законодавчих органів державної влади в 39 суб’єктах РФ, цей меседж дає чітку вказівку на те, якій політичній силі має бути "вдячним" населення Криму за приєднання до РФ і, відповідно, кому виразити свою політичну підтримку;
   
   
3. Політично активна молодь в системі "Єдиної Росії" має можливість швидких кадрових "ліфтів" як на політичні, так і державні посади в РФ. Не є секретом, що для Росії гостро стоїть питання підготовки молодої зміни ідеологічно надійних послідовників чинного політичного режиму. При цьому у населення РФ молодого віку все виразнішою стає втома від консервативного політичного режиму В.Путіна та кристалізується запит на нові якісні зміни. У цьому контексті молодь Криму, яка лиш нещодавно увійшла в політичне поле РФ та асоціює чинний режим з масштабними заходами соціально-економічного розвитку окупованого півострову, є значно лояльнішим до влади кадровим ресурсом. Крім того, для багатьох молодих людей в умовах окупації та санкційного режиму, основним напрямом відносно якісного розвитку і кар’єрного зростання залишається тільки активна інтеграція у політичні та державні процеси в РФ;

1. Політична опозиція в РФ пропонує шкідливі та неприйнятні для Росії рішення по виходу з кризи у відносинах із Заходом, просуваючи насамперед інтереси Заходу. Під час виступу С.Лавров детально проходить по ключовим опозиційним наративам та, фактично, задає темник для протидії аргументам, які використовуються для критики режиму;

1. Економічна ситуація у найближчій перспективі не зазнає значного покращення, наслідки економічних санкцій виразно відчутні. Проте Росія не піде на поступки Заходу заради економічних вигод, а вибудовуватиме свій незалежний шлях, хоч цей процес є повільним і складним — тож всім росіянам доведеться потерпіти заради блага і незалежності своєї держави. Власне, цей меседж найбільш лаконічно було сформульовано ще в 2016 році тогочасним головою уряду РФ Д. Мєдвєдєвим - "грошей нема, але ви тримайтесь";

1. Озвучено послідовність реальних пріоритетів в Криму для режиму: безпека (спецслужби), армія, економіка, зовнішня політика і людський ресурс (люди саме як ресурс, а не суспільство) — і лиш насамкінець уже наука, здоров’я, мистецтво, культура.
   
   

На перший погляд візит міністра закордонних справ на такий захід та піднятті теми видаються доволі дивним поєднанням. Проте ключем для розуміння глибинного сенсу озвучених Лавровим меседжів та мети його візиту є розуміння пріоритетів зовнішньої політики РФ на даний час.

Культурна дипломатія і повзуча легітимізація

Візит Лаврова до Криму відбувся в рамках цілого комплексу заходів з демонстрації Росією свого контролю над окупованим півостровом.

Час, специфіка та інтенсивність проведених Росією з початку серпня 2021 року заходів на ТОТ АРК вказують на те, що вони є складовими цілеспрямованого стратегічного наративу РФ з протидії Кримській платформі та намагання продемонструвати готовність відстоювати окупацію півострова всіма доступними інструментами:

• політичними (демонстративна підтримка місцевої окупаційної влади, зокрема "глави Севастополя" М.Развожаєва, в т.ч. особисто президентом РФ (08.2021); проведення "прямої лінії" С.Аксьонова з місцевим населенням (12.08.2021));
• дипломатичними (візит С.Лаврова на окупований півострів 08.2021);
• економічними (чергові додаткові видатки на потреби ТОТ АРК і Севастополя протягом кінця липня-початку серпня 2021 року загальним обсягом близько 5 млрд російських рублів);
• військовими (масштабні батальйонні двосторонні тактичні військові навчання Південного військового округу, в т.ч. на території ТОТ АРК, з 08 по 05.09.2021).

Отже, всі ці заходи відображають комплексний і системний підхід РФ до гібридної мілітаризації ТОТ АРК — використання культури, політико-дипломатичних та економічних інструментів для досягнення військових цілей.

Тому зустріч Лаврова саме з творчою молоддю в арт-кластері "Таврида" є не ситуативним заходом, а яскравим індикатором пріоритетів МЗС РФ з легітимізації окупації Криму на міжнародному рівні — через використання інструментів культурної та народної дипломатії, стимулювання неформального співробітництва молодіжних організацій Криму та іноземних держав.

На сьогодні російське керівництво чітко усвідомлює неможливість міжнародного визнання Криму частиною території РФ у найближчій перспективі. Тому основні зовнішньополітичні зусилля наразі спрямовуються на довгострокову роботу з формування за кордоном образу Криму як частини РФ через інструменти культури і мистецтва, шляхом включення кримської молоді в міжнародні благодійні і творчі проекти, а також залучення до ініційованих кримською молоддю проектів іноземних молодіжних організацій і спільнот.

Чого очікувати і що робити Україні надалі?

Масштаби і рівень протидії Кримській платформі свідчить про те, що для РФ ініціатива України створити міжнародний формат для координації заходів в інтересах деокупації Криму стала неочікуваною неприємністю, яка має потенціал перерости в реальну загрозу — загрозу планам РФ поступово замовчати "кримське питання" через переорієнтацію уваги міжнародної спільноти на ситуацію на Сході України, а в той час інтегрувати окупований півострів та змінити його демографічний склад настільки, щоб його реінтеграція до України стала небажаною для самої України.

Виходячи з нових реалій, російська влада хоч і демонструє готовність боротися за окупований півострів на всіх фронтах, проте усвідомлює неможливість міжнародного визнання Криму російським у перспективі 10-20 років.

Саме тому основні зусилля на міжнародному треку зосереджуватимуться на поступовому і різносторонньому формуванні за кордоном сприйняття Криму як російської території через засоби культури і мистецтва, а також засобами т.зв. "народної дипломатії" — через розвиток співробітництва між іноземними громадськими організаціями та кримськими.

Що в цих умовах слід зробити Україні?

Впевнено вступати на культурне поле бою, спираючись на єдність історії України і Кримского півострову та шукаючи натхнення в автентичній суміші культур, створеній корінними народами Криму.

Ми навчились створювати цікавий і якісний культурний продукт, проте ще не вивели це на масштаб повноціної індустрії.

Мистецтво і культура звертаються не до раціо і розуму, а до серця, образу, відчуття. Цей вплив поступовий і повільний, але найбільш стійкий в часі.

Саме в цьому контексті необхідним є вибудовування наративів, направлених на делегітимізацію ініціатив РФ. Зокрема, створювати у тому числі аудіовізуальний контент та інформаційні кампанії, направлені в першу чергу на міжнародні аудиторії, які б доносили нерозривність зв’язку Криму з Україною, демонстрували розвиток Криму як частини України та підкреслювали загрози, які несе для мешканців ТОТ АРК, Украіни, регіону та цивілізованого світу тимчасова окупація півострова РФ. При чому, на всіх рівнях має підкреслюватися неприпустимість компромісів із РФ, оскільки всі, навіть культурні ініціативи, — це мілітарні інструменти "перепрограмування" світового порядку з метою вирішення воєнної доктрини РФ.