Мовний патруль

Нещодавно, будучи в Житомирі, зайшов в магазин одягу бренду Arber. Ніби і якість нормальна та й персонал всюди був чемним. 

Але не тут.

На мої звернення українською отримував завзяті відповіді від прадавчинь мовою тієї народності, яка в часи Київськоі Русі тільки-но почала годувати комарів на річці Москва.

Звісно, зауважив на порушення вимог Закону щодо захисту солов’їної, але реакція здивувала не менш. Продавчиня відмовилась назвати прізвище, демонстративно розвернулась та пішла...

Стримуючи точку кіпіння, викликав адміністратора, попросив зв’язатись зі мною директора магазину та поінформувати про вжиті заходи. Втім, протягом двох діб реакції було, аж нуль. 

Телефоную керівнику закладу сам і чую відповідь, що не треба так тиснути бо я, виявляється, створив незручну ситуацію, а «та дівчинка довгий час жила в росії». 

Кажу, мені ж не потрібно від персоналу, щоб ті цитувати твори Лесі Українки, достатньо вивчити декілька сполучень ділового спілкування. Вчергове прошу вжити заходів та проінформувати згідно до Закону «Про звернення громадян». 

Але треш продовжився: «А хто Ви такий, щоб нас контролювати?»

Ну що ж, раз пішла така заруба, зв’язуюсь з центральним офісом Arber, пояснюю ситуацію. 

І тільки тоді пішов зсув твердих гірських мас. На мене вийшов керівник регіональної дирекції та вибачився за ганебну ситуацію. Проінформував, що буде вжито дисциплінарних заходів та проведено додаткові навчання з персоналом. 

Ще обіцяють видати мені якісь бонусний сертифікат. От, не знаю, чи брати. Хіба, в компенсацію витраченого часу за ліквідацію мовної безграмотності). Але напевно кращий варіант, розіграти той сертифікат серед україномовних відвідувачів закладу.

Підсумовуючи.

Вважаю конфлікт на цьому етапі вичерпаним. Сподіваюсь, що таке не повториться. Звісно не завадить, якщо керівництво компанії повідомить свою позицію. 

Не мовчіть, реагуйте, мова потребує захисту.

Інакше втратимо чергове покоління, яке так і залишиться в тісних обіймах чужинців «рускова міра»