Мінус Нацбанк: як гине ще одна інституція

Ще нещодавно в Україні були три великі інституції, які можна було назвати незалежними від політичного та олігархічного впливу. Які вибудовувалися під наглядом західних партнерів та в рамках корпоративної реформи. Це були Нафтогаз, Національний банк, і (до певної міри) Національне антикорупційне бюро.

Вже, вважай, нема.

Нафтогаз поставлено під контроль. Відразу після візиту президента Зеленського у Вашингтон Офіс президента вирішив, що вже можна не грати у пристойність, і влаштував заміну його занадто вже незалежної наглядової ради. Тепер у нас, як в старі часи Віктора світ Федоровича, буде Нафтогаз як структурний підрозділ президентської вертикалі.

НАБУ вже рік воює із відвертим саботажем прокуратури по всім ключовим справам.

Але зараз слід поговорити про Національний банк. Тому що Україна ще вкрай залежна від кредитування Міжнародного валютного фонду. Особливо за умов галопу інфляції, та величезних коштів, залучених з продажу облігацій внутрішнього займу та вкинутих у “Велике будівництво”.

Україна досі не змогла залучити жодний транш у межах програми співпраці з середини минулого року. Так, нам пощастило - МВФ влаштував аукціон неймовірних щедрот і в рамках подолання наслідків пандемії виділив окремий пакет грошей усім країнам-учасникам аж по саму Білорусь включно. Нам теж перепало 2,7 млрд. доларів - але це аж ніяк не наша заслуга.

З нашими заслугами важче. Голова бюджетного комітету Ради та любитель білоруського економічного дива Данило Гетьманцев пророкує новий транш у жовтні. Саме пророкує, а не передбачає, бо передбачення зазвичай спирається на якісь об’єктивні аргументи, а їх в цій ситуації немає. Поновлення співпраці із МВФ потребує серйозних антикорупційних кроків. Два місяці тому Мінфін випустив повідомлення, що тут начебто було досягнуто компроміс, але потім це повідомлення довелося швидко змінювати і викидати ці слова - отже, компромісу нема. Більш того, співпраця з МВФ потребує такого керівництва Національного банку, якому міжнародні партнери могли б довіряти.

Діючому - не можуть.

По-перше, у голови правління НБУ Кирила Шевченка в анамнезі весела історія з виводом 40 мільйонів доларів з “Террабанку” у 2012 році. Та ще й із використанням однієї з найвідоміших у Європі “прачечних” - Meihl Bank.

По-друге, за останні півроку із НБУ пішла значна частина найбільш професійних працівників - від заступників голови правління до найнижчого кадрового рівня. Такого раніше просто не було. Характерно, що це все люди, які створювали незалежну корпоративну структуру під наглядом МВФ, і яких в МВФ знають. Чому? Я вже писав, але якщо коротко - у НБУ замість горизонтальної структури вибудували вертикальну, де всі рішення зав’язані на голову правління. Проблеми тут виникли б навіть у тому випадку, якби голова правління був генієм та кристальної чесності особою: просто обсяг завдань, які людина в змозі виконувати одночасно, не безмежний. Відповідальність же за провали, як завжди, розподіляється по всій структурі. То нащо професіоналам псувати собі реноме та резюме?

По-третє, результатом попереднього пункту стало різке погіршення роботи національного регулятора. Інфляція в серпні сягнула 10,2% - двозначного її значення в нас не було вже роки три. Паралельно із цим бізнес (а подекуди вже й фізособи) все частіше скаржиться на те, що з глузду з’їхав фінансовий моніторинг - блокує рахунки просто цілими секторами, змушуючи замість роботи носити до банків справки.

Підсумовуючи: сама авантюра Офісу президента, який свого часу змусив звільнитися попереднього голову правління Якова Смолія, завершується за звичною для України схемою. Замість професійних поставили лояльних, паралельно зіпсувавши стосунки із міжнародними структурами. Якщо не трапиться дива і ситуацію не буде виправлено найближчим часом - країну чекають найсумніші випробування. Через відсутність кредитування МВФ можливий навіть дефолт. Той самий дефолт, про користь якого часто говорить Ігор Коломойський.