Як змінити радянську підготовку кадрів СБУ?

Досліджуючи практику підготовки кадрів для державних органів безпеки країн Євроатлантичного простору і порівнюючи з підготовкою кадрів для СБУ, зокрема в Національній академії СБУ, виникає питання: чи бажає СБУ нам кращого?

Попри відсутність в чинному Законі України «Про Службу безпеки України» положень про підготовку кадрів саме у відомчому навчальному закладі, станом на сьогодні, формування кадрового складу СБУ, зокрема оперативного, здійснюється шляхом:

• навчання у відомчому навчальному закладі СБУ – Національній академії за освітніми рівнями бакалавр та магістр; серед спеціальностей «Державна безпека», «Національна безпека», «Кібербезпека», «Право», «Менеджмент»;
• перепідготовки тривалістю від 2 тижнів до 6 місяців.

Формальних відмінностей між наведеними шляхами при наявності в особи вищої освіти загалом не вбачається. Фактична відмінність же полягає у підтримці внутрішньої культури за рахунок вишкілу курсантів Академії за освітніми програмами контррозвідувальної діяльності, що, як окрема ціль, може досягатися і за інших умов.

Водночас, бакалаврські освітні програми щодо контррозвідувальної діяльності здійснюються на базі програми за спеціальністю «Державна безпека», що суттєво ширша. Оскільки обсяг навчального матеріалу для освоєння КРД менший. Згідно Міжнародної стандартної класифікації освіти, такої програми вищої освіти як «Контррозвідувальна діяльність» не передбачено. Тому підготовка кадрів на бакалавраті для оперативного складу Служба видається безпідставним.

Враховуючи прагнення нашої країни до НАТО, доцільно порівняти наші практики у плані наявності профільного закладу, його статусу, тривалості та інтенсивності підготовки, порядку підготовки та інші аспекти, які мають значення.

1. Щодо наявності відомчих закладів. Більшість країн має відомчі заклади/установи для підготовки кадрів оперативного складу органів державної безпеки без їх приховування. Здебільшого контррозвідників готують окремо. Приклади: Академія ФБР у США, Центр навчання BIS у Чехії. Також ряд країн не повідомляє про наявність таких закладів при відсутності у законодавстві вимоги щодо вищої освіти у профільному закладі та повідомленнях про можливість прямого працевлаштування з нетривалою підготовкою, зокрема в Угорщині, Польщі, Естонії, Нідерландах, Великій Британії.

2. Статус відомчих закладів. Поширеним є професійно-технічний статус установ підготовки кадрів. Це відомчий Центри підготовки в Італії при безпековому товаристві, Академія ФБР у США, Центр навчання Служби інформаційної безпеки Чехії, частина програм підготовки Центру розвідки зокрема при Службі захисту конституції Німеччини. Відсутність інформації про наявність відомчих навчальних закладів вищої освіти вказує на їх відсутність з огляду на вимоги про доступ до інформації і власне нерелевантність спроб приховування подібного факту.

3. Тривалість підготовки. Підготовка кадрів органів держбезпеки інших країн вказує на її зосередженість на головному і необхідному, тому є нетривалою але інтенсивною. Наприклад агентів для ФБР у США готують протягом 12 тижнів, аналітиків – 21 тижня. Навчання у Центрі Служби інформаційної безпеки Чеської Республіки триває 4 місяці.

4. Відсутність військової підготовки. Цивільний статус більшості органів державної безпеки обумовлює відсутність військової служби, а відповідно обов’язковості такої ж підготовки. Попри потребу вишкілу, оперативний склад спецслужби повинен володіти гнучкістю, яка потребує певного рівня свободи.

5. Співпраця з вузами. Більшість досліджуваних країн, особливо США, Велика Британія та Італія проводять вражаючий у порівнянні з нами рекрутинг. Пошук та вербування майбутніх працівників здійснюється за рахунок цієї опції. Відомствами проводиться інформування на своїх ресурсах про можливості працевлаштування та його переваги, здійснюється безпосередня відкрита комунікація на інституційних базах та здійснюється співпраця з закладами вищої освіти.

Відзначу, що міра уваги питанню рекрутингу та підготовки кадрів прямо корелюється зі статусом країн у світі, регіоні та їх амбіціями, що доцільно врахувати нам, як країні, яка має перспективи і потреби долати непрості виклики.

Водночас, нинішні заходи Національної академії СБУ щодо оптимізації та змін у підготовці та навчанні, як елементу реформи і позитивних змін недостатньо в принципі. Пропоновані, частково запровадженні ідеї гнучкості навчальних планів, їх спеціалізації тощо є мізерними заходами для покращення компетенції осіб, які отримуватимуть пропозицію працювати у СБУ.

Спроможність готувати фахівців за програмою вищої освіти та за декількома спеціальностями залежить від багатьох умов та передумов. І якщо серед умов це кваліфікованість викладацького складу та актуальність і якість навчального матеріалу, то серед передумов – можливість розвитку, обміну досвідом, конкуренції у викладацькому та студентському середовищі і, елементарно, різноманітність.

Досліджена практика лише підтверджує загальну неспроможність готувати кращих фахівців на базі одного, вузько-спеціалізованого закладу/установи. Відтак не вбачається доцільним підготовка бакалаврів в Національній академії СБУ, як визначення його невід’ємним закладом підготовки за якимось рівнем освіти.

Щодо можливих прикладів потужності Академії ФСБ у РФ, маю відзначити, що подібні порівняння є некоректними з огляду на авторитарний режим, поліцейський статус та високий рівень мілітаризації країни, що обумовлено політикою збереженням в межах власного кордону найбільшої у світі території. Тому їх потреба підготовки великої кількості спеціалістів для широкого контролю власного населення та протидії іншим країнам у власних межах та за кордоном обумовлює доцільність такого закладу освіти з залучення значної кількості викладачів та відповідної інфраструктури.

Натомість, замість зміни нинішнього, можна сказати традиційного порядку, СБУ хоче зацементувати його. Нинішня редакція законопроекту ч. 2, 3 статті 46 законопроекту не лише не оптимізують нинішній стан підготовки кадрів, а фактично закріплюють монополію за Національною академією, яка колись була лише Інститутом, на підготовку кадрів, як відомчого, військового закладу вищої освіти. Норми ПЗУ:

1. Підготовка кадрів для Служби безпеки України включає:

1) підготовку, перепідготовку кадрів за першим і другим рівнями вищої освіти, освітньо-науковим та науковим рівнями для державних органів, що входять до складу сил безпеки у навчальному підрозділі закладу вищої освіти, закладах вищої освіти, що входять до структури Служби безпеки України;

2) післядипломну освіту, професійне навчання й безперервний професійний розвиток кадрів Служби безпеки України, що передбачені законодавством.

1. Засади підготовки кадрів для Служби безпеки України регулюються законодавством про освіту та цим Законом. Особливості підготовки кадрів для Служби безпеки України, порядок організації відбору кандидатів на службу (навчання) та порядок проходження ними служби (навчання) у вищому навчальному закладі що входить до структури Служби безпеки України, визначається законодавством.

По суті, пропоновані норми виключають доцільність якісних змін у підготовці кадрів для СБУ. Оскільки розбудова Академії, як хибна ідея замахнутися на високу спроможність, призвела і погіршуватиме стан підготовки і залучення кращих фахівців та молоді, бо суперечить ідеям конкуренції, розвитку і ефективності. Натомість пропонує лише відомче інституційне будівництво з формуванням робочих місць та можливості отримувати вчені звання та освіту для своїх.

Залишається сподіватися на небайдужість народних депутатів до якості підготовки кадрового складу СБУ, що можливо зробити з урахуванням кращих світових практик шляхом виключення з пропонованої редакції ст. 46 ПЗУ положень щодо відомчого закладу СБУ як закладу вищої освіти.

І сформувати таким чином потребу більш ефективного в перспективі способу кадрового забезпечення: пошук і рекрутингу дійсно компетентних галузевих спеціалістів з кращих вузів і закладів та їх оперативну, інтенсивну, а головне змістовну підготовку.