РУС

20.09.21 09:09 32 019 25

Юрій Федоренко Керівник ГО "Агенція розвитку демократії та інформаційних свобод" 346

Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Путін і Білорусь: історія чергової анексії

17 вересня Білорусь вперше відзначала нове свято - День народної єдності. Він сягає корінням до подій 17 вересня 1939 року, коли в результаті «визвольного» походу Червоної армії були возз'єднані Західна Білорусія і БРСР, розділені в 1921-му за підсумками Ризького мирного договору. Таке «возз’єднання» було обговорено в серпні 1939 року в таємному протоколі так званого пакту Молотова-Ріббентропа, укладеного між СРСР та нацистською Німеччиною.

Минуло трохи більше двох тижнів після нападу Гітлера на Польщу і початку Другої світової війни. У вторгненні брали участь понад 4 тисяч радянських танків і понад 600 тисяч чоловік. Причому Радянський Союз почав вторгнення без оголошення війни, попри підписаний з Польщею Пакт про ненапад. Опір було незначним, тому що значна частина польських солдатів в цей час була задіяла в боях з вермахтом. Тим більше, що Верховний головнокомандувач польської армії Едвард Ридз-Смігли заявив: «З більшовиками не битися».

82 роки минуло з того часу, коли остання надія Польщі уникнути окупації була втрачена. Натомість, білоруси отримали надію жити у власній, нарешті возз’єднаній державі. Вільній та незалежній. Якщо життя у складі СРСР можна назвати незалежністю та свободою…

Після розвалу СРСР, 27 липня 1990 була прийнята Декларація про державний суверенітет Білорусі, а вже 25 вересня 1991 на картах з’явилася нова незалежна країна - Республіка Білорусь.

Та чи потрібна Білорусь незалежна правонаступнику кривавого СРСР – Росії? Звісно, що ні. Кремль розглядає таку «братню» за постійними заявами керівництва Росії країну виключно як «прикордонний бастіон», що буде стояти «на захисті» Росії від Європейської цивілізації та демократичних цінностей. Або як військовий плацдарм для реалізації новоімперських мрій про світове панування. За останні роки самопроголошений «президент» Лукашенко під патронатом Путіна вже провів достатню підготовчу роботу, перетворивши вільну Білорусь на політичну в’язницю незгодних з диктаторською прокремлівською владою. Та Кремлю цього замало.

Напередодні завершилися тижневі масштабні військові навчання «Захід 2021» за участі більш ніж 200 000 вояків з Росії та Білорусі, які Кремль проводив під легендою міфічної «західної загрози» та можливого «захисту дружньої країни Білорусі». При цьому офіційні особи різних рівнів як в Москві, так і в Мінську дружно повторювали: маневри носять виключно оборонний характер і ні проти кого не спрямовані. У переважної більшості експертів виникає питання, навіщо тоді такий масштаб маневрів: в них були задіяні близько 200 тисяч осіб, понад 80 літаків і вертольотів, до 760 одиниць бойової техніки, в тому числі понад 290 танків, понад 240 знарядь, реактивних систем залпового вогню і мінометів, близько 15 кораблів? Тим більше, що частина цьогорічних навчань була присвячена відпрацюванню таємного розгортання військ. А це передбачає наступальні операції. Крім того на цих навчаннях велика увага приділялася повітряно-десантним військ і штурмовим підрозділами, які використовуються практично виключно для наступальних операцій. Для оборони вони не придатні, їх завдання полягає в тому, щоб захопити плацдарм в неглибокому тилу противника і утримувати його до підходу основних частин.

Це все свідчить про те, що в ході навчань відпрацьовувалися наступальні операції, а не операції по захисту від незрозумілої «західної загрози».

Тому, очевидно, Кремль відводить Білорусі роль наступального плацдарму на західному напрямку. Чи готова Білорусь до «чужої» війни на власні території? Звісно, що прості білоруси будуть категорично проти такого розвитку подій. Але думка власного народу абсолютно не цікава диктатору Лукашенко, який вже повністю проявив себе тотальним насильницьким придушенням волі народу після так званих «вільних та чесних виборів» 2020 року. Тим більше, що можливість посилення народного невдоволення диктаторською владою та можливе притягнення до відповідальності за злочини проти власного населення – це не якась то міфічна «західна загроза», а цілком можливий розвиток подія для «картопляного диктатора».

Єдине спасіння від «народного гніву» Лукашенко вбачає у повній капітуляції перед Кремлем та перетворенні країни на буферну зону Росії з повноцінним розміщенням російських військ на території Білорусі для придушення будь яких проявів народного незадоволення. Путін отримує плацдарм, режим Лукашенка – вояків-опричників. Всі задоволені… Крім самих білорусів...

«Синьоока» Білорусь поступово перетворюється на військовий табір окупаційних військ Путіна та тюрму для білорусів.

І це – проти природньо та недопустимо! Тому зараз необхідно максимально привернути увагу демократичного суспільства до «поглинання» вільної країни Білорусь Путінською Росією та спільними зусиллями зупинити агресивні наміри Кремля по перетворенню незалежної Республіки Білорусь на «зону» бойових дій та насильства!