Виправити судову помилку: яким буде вердикт Верховного Суду?

Прочитав доволі цікавий матеріал, який я переклав для вас, оскільки вважаю необхідним поділитись з вами.

22 вересня у Касаційному господарському суді Верховного Суду розглядатиметься касаційна скарга на рішення Північного апеляційного господарського суду. Питання полягає в тому, яке рішення прийме колегія суддів під головуванням Сергія Жукова? Чи воно буде в дусі звичної практики Верховного Суду, чи буде створено нову практику, згідно з якою кожен громадянин, навіть не маючи процесуальної дієздатності, зможе оскаржити будь-яке судове рішення.

Суть справи, про яку йдеться, стосується неплатоспроможності фізичної особи (банкрутства). У листопаді 2020 року Господарський суд Києва за заявою фізособи Ігоря Рожка відкрив провадження у справі про неплатоспроможність. За законом у кредиторів особи є 30 днів на те, щоб заявити свої претензії щодо боргових зобов’язань.

У грудні 2020 року один із заявників – Максим Могильницький – претендуючи на посаду конкурсного кредитора, подав заяву про грошові вимоги до боржника. На обґрунтування своєї заяви він надав копію боргової розписки – про отримання в позику матеріальних цінностей, а саме – банківських золотих злитків – на суму понад 43 млн грн. Дата отримання цих цінностей – 22. 03. 2016 року, а кінцева дата повернення боргу – не пізніше 1 квітня 2017 року.

Такі ж розписки надали двоє інших заявників, друзів Могильницького – Володимир Дадасов та Олександр Гуртов. Перший надав суду копію розписки про отримання в позику матеріальних цінностей майже на 4 млн 206 тисяч грн, другий – на 5 млн 608 тисяч грн. У випадку з Дадасовим дата отримання цінностей стояла 19.04.2016 року, крайній термін повернення – 1 грудня 2016, з Гуртовим - 10.02.2016 та 10.02.2017 відповідно.

У своїх запереченнях боржник посилався на сплив строку загальної позовної давності, який складає 3 роки. Тим більше, що заявники не подавали будь-яких заяв про поновлення та поважності причин пропуску строку позовної давності у своїх вимогах до Ігоря Рожка.

31 березня 2021 року Господарський суд Києва відмовив заявникам у визнанні їхніх грошових вимог, застосувавши строк позовної давності. Суд керувався висновками про застосування норм права, викладених у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі N 910/2603/17, зокрема щодо застосування ст. 253, 254 ЦК України (про порядок обчислення перебігу строку позовної давності та моменту його закінчення).

Своєю постановою від 14.04.2021 суд визнав боржника банкрутом і ввів процедуру погашення боргів. Суд керувався ч. 1 ст.130 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредитори не ухвалили рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника. Фактично, збори кредиторів і не відбулися – через неявку представників ПАТ "Родовід банк", який має більше 50% голосів на зборах кредиторів.

Оскільки заявникам було відмовлено у визнанні кредиторських вимог, вони не набули статусу кредиторів, відповідно, не мали процесуальної дієздатності оскаржувати інші судові рішення у справі, крім тих, які стосуються винятково їхніх прав – а саме, визнання господарським судом їхніх грошових вимог та включення до реєстру вимог кредиторів. Іншими словами, оскаржувати будь-які інші рішення вони могли тільки після набуття статусу кредиторів з повною процесуальною дієздатністю, що формалізується ухвалою суду про визнання їх вимог.

Попри це заявники подали три апеляційні скарги і просили суд апеляційної інстанції визнати їхні грошові вимоги та включити до реєстру кредиторів. Також Максим Могильницький подав окремо апеляційну скаргу на Ухвалу Господарського суду м. Києва від 31.03.2021 року, якою арбітражному керуючому у справі було відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі. А Олександр Гуртов подав окрему скаргу на постанову про визнання боржника банкрутом.

Незважаючи на відсутність у заявників повної процесуальної дієздатності, суд апеляційної інстанції прийняв їх, об’єднавши в одне провадження, розглянув по суті інші скарги та прийняв рішення – скасувати постанову Господарського суду про визнання боржника банкрутом та закрити провадження у справі, так і не вирішивши питання скаржників про їхні грошові вимоги. Тобто суд апеляційної інстанції вийшов за межі перегляду справи, чим порушив ст. 269 ГПК України.

Парадоксально, але в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду №910/4475/19 від 16.07.2020 року (зокрема п. 56.21), постанові Верховного суду №916/3200/17 від 11.06.2020 року (п.25), а також у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі N 910/2603/17 ( а саме моменту набуття повного процесуального статусу кредитора у справах про банкрутство).

У складі суддівської колегії Верховного суду, які приймали відповідні рішення в аналогічних випадках, був і суддя Борис Грек. Саме цей суддя приймав "помилкове" рішення, але – в якості головуючого у складі колегії Північного апеляційного господарського суду. Проте цього разу він ухвалив протилежне рішення. Чому суддя вчинив саме таким чином – невідомо. Пошук біографії судді у відкритих джерелах видає інформацію, до у липні 2018 року Борис Грек був переведений із суддів Вищого господарського суду до Київського апеляційного суду. А у грудні 2018 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням від 22 листопада 2018 року № 290/пс-18, яке надійшло до Вищої ради правосуддя 3 грудня 2018 року, рекомендувала перевести його на посаду судді Північного апеляційного господарського суду.

Офіційна версія – Грек був переведений через реорганізацію суду. Але, за даними інсайдерських джерел, є інформація, що суддя Грек вдавався до дій, несумісних з доброчесністю судді. А оскільки у суддівській спільноті не прийнято виносити сміття з хати, вирішили його просто понизити.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції об’єднав в одне провадження і розглянув апеляційні скарги як на ухвалу суду першої інстанції, так і на постанову суду першої інстанції одночасно. Але це не передбачено ГПК України.

Також суд вийшов за межі повноважень, закривши провадження у справі щодо грошових вимог інших кредиторів - ПАТ "Родовид Банк", С. Федана, О.Рожок та арбітражного керуючого Іллі Комлика. Це при тому, що до суду апеляційна скарга з такими вимогами не надходила. А у п.3 ст.47 Кодексу України з процедур банкрутства вказано, що ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів. Тому апеляційний господарський суд і повинен був переглядати оскаржувану ухвалу попереднього засідання суду першої інстанції лише в частині конкретних кредиторських вимог Олександра Гуртова, Володимира Дадасова та Максима Могильницького, як це і було зазначено в апеляційних скаргах останніх.

Також в мотивувальній частині оскаржуваної постанови Північний апеляційний господарський суд помилково посилається на ст.ст.48, 49 Кодексу України з процедур банкрутства, якими регулюються проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів при банкрутстві юридичних осіб, а також підстави закінчення процедури розпорядження майном і перехід до наступної судової процедури в разі банкрутства юридичної особи. Проте порядок проведення зборів кредиторів при банкрутстві фізичної особи регулюється ст.123 Кодексу України з процедур Банкрутства, а застосування судових процедур у разі неплатоспроможності фізичної особи визначається розділами ІІІ-ІV Кодексу України з процедур банкрутства. Ігор Рожок – фізична особа, а не суб’єкт господарювання. Тому щодо нього не можуть застосовуватися процедури санації або ліквідації.

Враховуючи сукупність цих порушень та помилкових рішень, Ігор Рожок подав касаційну скаргу до Верховного суду. У документі йдеться про те, що Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 року у справі №910/15694/20 скасувати повністю, залишити в силу Ухвалу Господарського суду від 31.03.2021 року у справі №910/15694/20 – про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, відмову у визнанні грошових вимог Максиму Могильницькому, Володимиру Дадасову та Олександру Гуртову та визнання фізичної особи банкрутом.

Інтрига полягає в тому, яке рішення прийме Верховний Суд. Якщо залишить рішення апеляційної інстанції в силі, це означатиме відступ від попередньої позиції суду і йтиме врозріз з попередньою практикою. Якщо колегія суддів відступить від попередніх рішень, це означатиме створення правового прецеденту. А, значить, справу повинна розглядати Велика Палата Верховного Суду у складі 20 суддів.

Якщо суд відхилить рішення апеляційної інстанції, чим підтвердить власну правову позицію, тоді все зрозуміло. Якщо ж залишить її в силі, то ми матимемо не лише правовий прецедент, але й правовий колапс. Адже в такому разі будь-хто, навіть не маючи процесуальної дієздатності, зможе подавати скаргу на будь-яке судове рішення. Чи потрібен українській правовій системі такий хаос?