Я йду на «Марш за Київ» 2 жовтня і запрошую побратимів!

Вже відомий час та місце початку:
14:00, площа Конституції біля Верховної Ради.
Ви запитаєте, чому йду?
А я у Вас запитаю, чи Ви задумувались, як архітектура впливає на досягнення власного успіху?
Скажу Вам тут питання не тільки в естетиці та натхненні самому щось творити чи продукувати.
Банально: успіх не можливий без мобільності - 2 години «добирань» на роботу, відбиває будь-яке бажання працювати. І це проблема не тільки мешканців Лівого берега та загалом киян, а й ≈ мешканців всієї КИЇВСЬКОЇ АГЛОМЕРАЦІЇ.
Отож про агломерацію.
Практика вирішення проблем за кордоном в міських утвореннях, населення яких перетнуло позначку в декілька мільйонів, має різний підхід.
В одних випадках центральне місто має суто умовну межу і фактично обмежується лише історичними будинками. «Ядро» має свою керівну структуру, переважно є лише пішохідною зоною і мало впливає на рівень та темп життя «мільйонника» навколо себе.
В інших випадках вся селитебна територія є однією адміністративною одиницею і життя в останній організовано як в одному цілому.
Спільне у цих випадках одне: містобудівна одиниця розвивається гармонійно, по єдиному плану розвитку (Генеральному плану), який і є «міською Конституцією».
Проблема КИЇВСЬКОЇ АГЛОМЕРАЦІЇ в тому, що на думку центральної влади (уряду) її (агломерації) не існує!
Насправді, межа доволі умовна: транспорт, розв’язки, соціальна і комерційна інфраструктура є спільними, трапляються також спільні інженерні комунікації. Діти переважно навчаються в школах Києва, і дорослі працюють в столиці. Трудову та соціальну міграцію не витримують шляхи до міста: сотні тисяч громадян проводять щодня по 2-3 години в заторах.
Фантастична ідея уряду та Президента щодо «великої» кільцевої дороги видається нереальною: частини столичного містобудівного утворення, які де-юре є окремими містами/селами зі своїми мерами-радами, навіть не знають, що через їх територію буде проходити «велика» кільцева, вже не говорю про бюрократичну «скелю» коригувань і погоджень з містами-сателітами, відсутність єдиного містобудівного органу чи владної вертикалі, які б управляли одним спільним багатомільйонним містобудівним утворенням.
Насправді, де-юре має = де-факто (всі навколишні села та містечка по суті стали частиною Києва). Єдиний містобудівний орган (містобудівна рада, Головний архітектор) для всієї агломерації і продуманий Генеральний план не тільки столиці, а всієї території навколо Києва, який не обмежується умовними межами Києва, може усунути не тільки проблему заторів, а й інфраструктури та комунікацій.
Мій попередній текст про МАРШ 2 ЖОВТНЯ
https://censor.net/ru/blogs/3287078/kritikush_proponuyi_obdnaniyi_marsh_za_kiv_2_jovtnya_poglyad_arhtektora