Люди на вулиці. Що чекає на нового власника заводу "Більшовик?"

27 жовтня повинен відбутись аукціон з продажу Першого Київського Машинобудівного заводу (далі ПКМЗ), який ще називають по-старому - завод “Більшовик”.

Це територія у 36 га знаходиться фактично у центрі Києва. Звичайно, що будь-який новий власник буде приходити на підприємство розвивати не оборонну промисловість України. На цій землі можна побудувати новий ЖК або мережу торгівельно- розважальних центрів.

Завод має низку проблем. Одна з них - необхідність зміни цільового призначення землі для будівництва непромислових об’єктів. Треба домовитись з КМДА, щоб віддати місту 5-й цех цього заводу. Це допоможе Києву добудувати Шулявський шляхопровід. Питання лежить у політичній площині - доведеться домовлятись з мером столиці Віталієм Кличком. Але й це можна зробити.

Держава хоче отримати за завод більше 1 мільярда гривень, це початкова ціна на аукціоні. Незважаючи на борги заводу у 500 млн та проблеми з київською владою, це не є високою ціною. Будівництво та експлуатація землі у центрі Києва легко може відбитись. Можна сказати, що сам завод коштує набагато дорожче. Та й земля коштує дорожче, ніж промзона, і верогідно виведе в плюс свого нового власника.

Але важливим нюансом в цій історії залишається доля людей, які там працюють.Вони працевлаштовані на державне підприємство ПКМЗ та їхня діяльність повністю проходить за нормами Кодексів законів про працю.

За наявними даними на заводі працюють більше 300 людей, чиї права повинні бути захищеними. Новий власник обов’язково буде стикатись з тим, що він повинен зберігати основні види діяльності.

Фонд Державного майна, який опікується підприємством, ще до приватизації намагається перенести виробництва до Жашкова. Там є ще одна філія ПКМЗ, де можна влаштувати працівників.

Але самі працівники заводу виступають проти. Минулого тижня біля заводу “Більшовик” відбулись акції протесту працівників заводу. Люди не хочуть їхати до Жашкова, а прагнуть залишитися в Києві.

Працівників заводу можна зрозуміти. Люди є киянами, вони все життя живуть у столиці. У них тут є житлова власність та родини. Замість цього їм пропонують їхати працювати на Черкащину. Там їм треба буде винаймати житло або жити у непристосованих гуртожитках. У ФДМУ не розповідають, як людям переїздити на нове місце. З боку держави це якесь дивне вирішення цього питання. Невже не можна перевлаштувати людей на роботу десь у Києві? Ви самі готові були б повністю змінити свій побут та буденне життя лише тому, що так хоче голова Фонду Держмайна Дмитро Сенниченко?

І скоріш за все, це питання вирішуватись не буде. Звісно, можна припустити, що ФДМУ переведе людей до Жашкова лише на папері. Тобто де юре люди будуть працювати у Жашкові, а де факто - у Києві. Те ж саме скажуть потенційним інвесторам.

Потім після аукціону про це дізнається новий власник. І, крім проблем з київською владою та Віталієм Кличком, у нього з’являться проблеми з трудовим колективом.

На сайті УНІАНу я побачив коментар юриста Михайла Гончарука, який мене зацікавив. З вашого дозволу процитую його й тут.

"За працівниками зберігаються всі гарантії законодавства. Вони можуть звертатися до профспілок, комісії з трудових спорів або безпосередньо до суду. Предметом звернень може бути невиплата заробітної плати, незаконне звільнення, незаконне переведення чи розміщення, як та ж ідея перенесення виробництва до Жашкова і тому подібне. І ці всі порушення, які можуть відповідно виникнути, і лягають в основу скарг і позовів до суду", — розповів Гончарук.

І це фактично ще одна історія, яка стане проблемою нового власника.

Насправді я прихильник “Великої Приватизації”. Завод “Більшовик” вже давно не працює та не виробляє нічого для оборонного замовлення України. Це, наприклад, підтверджував його колишній генеральний директор Роман Білоскурський в інтерв’ю Укрінформу два роки тому. Зараз цей завод перетворився фактично на металобрухт та нічого не дає державі, крім збитків. Якщо держава не може ним ефективно керувати, то його треба продати.

Але держава щонайменше повинна приготувати об’єкти для приватизації, а не просто намагатись спихнути їх за безцінь. 35 га у центрі столиці - це дуже дорогий актив і за якісної підготовки він коштує дорого. Наявні проблеми, які не вирішуються, можуть тільки лякати потенційних інвесторів. Чи це саботаж або непрофесіоналізм з боку державних органів влади, що опікуються зараз заводом, нам, на жаль, невідомо.

ЮРИДИЧНА СТОРОНА

Бо якщо ми обговорюємо останні новини по заводу, треба звернути увагу на юридичну сторону питання. 12 жовтня Північний апеляційний господарський суд ухвалив рішення на користь ТОВ "Агроміл Дистрибьюшн" — компанії, яка в жовтні 2019-го придбала через систему електронних торгів арештованим майном ДП “СЕТАМ” п’ять нежитлових будівель загальною площею понад 6 300 кв м на території заводу. А це значить, що "Агроміл Дистрибьюшн" по суті визнано законним власником цих будівель. Отже, така ситуація створює чергову проблему. Вона розриває однорідність "плями забудови" і породжує низку обов'язків для нового власника:

• надавати власникам цих будівель території з метою проходу, проїзду;
• узгоджувати з ними кордони своїх земельних ділянок;
• погоджувати умови будівництва нерухомості на суміжних ділянках

До цього ж накладається питання оренди. Й зараз в оренді у третіх осіб знаходяться 15 тис м2 приміщень АТ "ПКМЗ". Ці договори укладались по окремих частинах заводу, що унеможливлює його цілісну приватизацію.

Крім цього, варто нагадати, що у 5-го цеху, який хоче знести КМДА для закінчення будівництва Шулявського шляхопроводу, зі слів колишнього генерального директора Більшовика Романа Білоскурського, теж є орендатори, «які погодились зробити в ньому ремонт власним коштом за умови пільгової оренди».

Фактично, переходячи до висновку, ми можемо констатувати, що в результаті приватизації новий власник отримає купу юридичних проблем з людьми, які перебувають зараз на підприємстві. Це будуть як приватні підприємці, які мають площі в оренді чи у власності, так і працівники заводу, яким треба шукати нові місця працевлаштування у Києві.

Фонд державного майна міг би підготувати ПКМЗ до приватизації, вирішивши питання, про які я пишу вище. А по факту він це хоче спихнути на нового власника, віддаючи йому проблеми людей, які завтра можуть опинитись на вулиці.