Про нову сміттєву реформу

“Україна стоїть на порозі сміттєвої реформи” - цю фразу ми вже чуємо 10 років, але той поріг є настільки високим, що перейти його не вдалось ще нікому. Ми з вами продовжуємо жити за морально застарілим Законом 1998 року, не зважаючи на те, що такий стан речей поступово призводить до тотального забруднення земель, вод та повітря. 


Але сьогодні я б хотів простими словами пояснити, що відбувається з реформою. 

В попередньому скликанні Верховної Ради Закон про відходи провалювався двічі. Причиною тому стали радикальні суперечності між представниками транснаціональних корпорацій, що виробляють продукти в пакованні — з однієї сторони, та бізнесменів, які управляють полігонами та сміттєзвалищами — з іншої. Жертвами суперечок стали ми з вами — громадяни України. 

В цьому скликанні я взяв на себе відповідальність підготувати та провести цей, вже оновлений та допрацьований, законопроект через зал. Серед 3-х поданих в Раду законопроектів саме 2207-1 став фаворитом, і пройшовши через перше читання, став єдиним, який продовжив розглядатися у Парламенті. Пройшовши процедуру повторного першого читання, отримав буквочку «д» — 2207-1-д. 

Повторне перше читання відбулося за досить дивних обставин. За 15 хвилин до засідання комітету, який мав визначати долю 3-х законопроектів, тоді ще заступник міністра Роман Романович Абрамовський привіз лист, в якому міністерство просило відправити проєкт на доопрацювання. Це рішення я вважав безпідставним, саме тому ми мали досить емоційну та напружену розмову в кабінеті Голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування. 

Юристи Міністерства, які взялися допомагати мені з законопроектом, доопрацювали його. Але у підсумку проєкт чомусь стали підтримувати люди з сумнівною репутацією, а статусні асоціації в один голос — навпаки, стверджували про його корупціоногенність. Для мене це стало сигналом, що я особисто помилково допустив внесення сумнівних змін. Так, наприклад, з’явилися моменти, які могли заблокувати запровадження розширеної відповідальності виробника, з’явилася правова невизначеність в фінансових питаннях та інші норми, на які активно наголошували профільні асоціації. 

На цьому етапі розгляду усе ще залишалася можливість повернутися до конструктивного русла, отримавши поправки народних депутатів і пропрацювавши з ними, ми мали можливість внести необхідні зміни. На розгляд поправок народних депутатів ми витратили 54 години засідання підкомітету з питань державної політики у сфері поводження з відходами. Усі засідання були записані та зберігаються на сторінці “За сміттєву реформу 2207-1д” у Фейсбук. 

На цьому етапі саме в напружених дискусіях ми разом з колегами, які подавали поправки, їх представниками, профільними асоціаціями та експертами ринку, обговорювали кожну поправку одна за одною. Представники ж юристів Міністерства за дивними обставинами майже не включалися в ці обговорення, мотивуючи це порожньою втратою часу. Хоч директорка департаменту по відходах Міністерства мала б мати на це час, на жаль, відвідала лише 15-20 відсотків засідань. 

У підсумку, ми перейшли до роботи над таблицею, не маючи на оброблення таблиці спеціалістів у секретаріаті комітету. Чому не було сформовано склад секретаріату за рік роботи комітету - залишилося питанням. Ми з моїми помічниками, а потім з тимчасовим спеціалістом секретаріату, витратили майже 3 місяці на формування таблиці для розгляду в підкомітеті. 

Відправивши таблицю в Міністерство, ми почали отримувати різні негативні месседжі, наприклад, що ми порушуємо регламент, що у нас в команді непрофесійні юристи, що закладені норми не імплементують європейські директиви. Люди, які формували ці повідомлення — саме ті, що не захищали позиції Міністерства на ключових засіданнях підкомітету, в такий спосіб намагалися поширити негатив та дискредитувати версію законопроекту, яку напрацювали, завдяки поправкам народних депутатів. 

Але ми з командою, розуміючи, що також можемо помилятися, кожен такий месседж спростовували обговореннями та підтримкою експертного середовища, профільними асоціаціями, представниками проєктів Євросоюзу та з найбільшим нашим союзником — Головним юридичним управлінням Верховної Ради України. 

Наш законопроєкт включає в себе 4 законопроєкти, таблиця на  778 сторінок: Рамковий "Про відходи", "Про побутові відходи", "Про спалювання та сумісне спалювання відходів", "Про полігон відходів". Узгодити усі норми після кожного експертного обговорення, які продовжувалися по 2-3 робочі дні, вимагали тиждень або два на узгодженість з усіма іншими статтями. 

Таких масштабних обговорень ми провели більше 12, здебільшого з Міністерством захисту довкілля, Мінрегіоном, НКРЕКП, АМКУ і так далі. Останнє обговорення ініціювала Віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина, ініціюючи включення нашого проєкту в євроінтеграційну сесію Верховної Ради. Завдяки її принциповості та наполегливості ми змогли узгодити певні критичні моменти з Міністерством, бо на таких нарадах не було місця «традиційним» методам порожніх балачок, що були покликані скоріше заговорити проблему, а ніж її вирішити. 

Ми чули та впроваджували норми, які не ламали закладену модель, мали юридичне підгрунтя, не зберігали діючі схеми і тд. Після кожного обговорення ми узгоджували норми з Головним юридичним управлінням. В результаті напрацьований проект за останні 2 тижні був оформлений в таблицю. Саме таблиця з поправками, яка вже розіслана народним депутатам - членам підкомітету з питань державної політики у сфері поводження з відходами — є основним робочим інструментом до другого читання. 

На наступному тижні ми починаємо розгляд у підкомітеті цього важливого для країни законопроєкту. Саме за цей текст ми несемо принципову відповідальність. Сподіваємось, що народні депутати будуть конструктивні та компетентні для прийняття логічних та виважених рішень щодо кожної поправки. Немає часу на зволікання! Також сподіваюсь на конструктивну підтримку нового очільника Міністерства з питань захисту довкілля та природних ресурсів Руслана Стрільця.