Про реформу Служби безпеки України. Якою повинна стати спецслужба?

Питання реформування Служби безпеки України обговорюється вже дуже давно, але останніми часом, дискусій навколо цього питання виникає все більше і вони стали більш палкими.

Цьому є логічне пояснення - наближається розгляд Верховною Радою України у другому читанні законопроекту під номером 3196-д, який має на меті вперше за часів незалежності України запустити масштабну реформу СБУ.

У всіх, хто займається чи цікавиться тематикою вітчизняних спецслужб, може бути своє бачення на те, якою має бути головний безпековий орган держави, але всі сходяться на одному - необхідність змін вже давно назріла. З цим погоджуються і наші західні партнери з НАТО і Європейського Союзу, визначаючи реформу СБУ однією з пріоритетних для національної безпеки України. У серії публікацій я спробую викласти власне бачення на проблему реформування СБУ, основні напрямки та труднощі цього процесу.

СБУ, якою ми її знаємо тепер, була створена після прийняття профільного закону 25 березня 1992 року. Зараз в цей день відзначають професійне свято - “день Служби безпеки України”. До того був короткий період існування з назвою Служба національної безпеки України (СНБУ відповідно до постанови Верховної Ради України від 20 вересня 1991 року). Однак фактично в той період відбулось лише переіменування республіканського КДБ з мінімальними змінами. Вже пізніше напрацьовувалася законодавча база і відбувалися структурні і світоглядні зміни в самій СБУ. 

На мою думку, остаточно СБУ змогла розірвати зв’язок з КДБ лише після 2014 року. До початку війни ще було досить звично на якомусь урочистому святкуванні почути про “славні чекістські традиції”. Також, до 2014 року був сильний вплив Росії на наші спецслужби через ФСБ, що навіть спонукало деяких екс-співробітників зрадити Батьківщину і перейти на бік ворога.

Однак радянська спадщина - це була не єдина проблема спецслужби, які з часом лише посилювалися. З плином часу необхідність кардинальних змін у підходах до роботи постала особливо гостро. Якщо раніше це було питання належного управління чи престижу, то тепер сильні і ефективні силові структури України - це запорука нашого фізичного виживання як нації і держави.

Я хочу розповісти про основні виклики перед СБУ та її внутрішні проблеми, а також про мету, яка стоїть перед реформаторами та шляхи її досягнення.

В моєму розумінні наявна організаційна структура, яка включає в себе лишні непотрібні елементи та структурні підрозділи, які не властиві класичним спецслужбам, та модель управління, при якій акцент робиться на досягнення кількісних показників щодо розкритих злочинів, в тому числі аналогічних тим, які без якихось перешкод вже розслідуються іншими правоохоронними органами не дозволяє СБУ використати весь свій потенціал. 

Поясню, що я маю на увазі. 

Спецслужби - це важливий державний безпековий інструмент. Однак, це також і дуже дорогий інструмент, який на відміну, наприклад, від правоохоронних органів, що запобігають та розслідують правопорушення, має використовуватися для протидії іншого роду загрозам, в тому числі потенційним. Це такі загрози, які мають на меті підрив нормального функціонування держави, органів влади та місцевого самоврядування, а також впливають на безпекове  середовище всередині країни в цілому. До таких зазвичай відносилися діяльність терористичних організацій, дії іноземних спецслужб а також осіб, які намагаються незаконно захопити владу чи зруйнувати конституційний лад.

Ігнорування таких загроз може призвести до серйозних наслідків, тому держави для протидії застосовують найбільш підготовлені сили з особливими правовими можливостями. Не применшуючи важливості боротьби із звичайною злочинністю, зазначу, що для протидії підготовленим офіцерам і агентам іноземних спецслужб, за якими стоїть кадровий і фінансовий ресурс цілої країни, необхідна вища кваліфікація, ніж для боротьби з викрадачами автомобілів або чиновниками, які беруть хабарі. Тому спецслужби повинні мати чіткі та зрозумілі функції, достатній ресурс та дієві інструменти, в тому числі правові, задля протидії визначеним загрозам національній безпеці. Неприпустимо так нераціонально використовувати наявні ресурси СБУ, враховуючи, що в країні йде війна проти такого сильного і підступного ворога як Російська Федерація. Є марнотратством розпорошення сил на боротьбу з організованою злочинністю, економічними,  корупційними та іншими злочинами. Тим паче, що в Україні створено ряд потужних органів, які першочергово цим займаються. 

Тому, при всій складності цього питання та плюралізму думок щодо реформи, враховуючи та прогнозуючи всі потенційні ризики, що стосуються зміни підходів до роботи СБУ, вислухавши всі міфи та припущення від багатьох «експертів» та врахувавши міжнародний досвід,  виокремив для себе те, з чого повинна складатися реформа СБУ.

Це виконання чотирьох чітких і зрозумілих  завдань.

Першим завданням, яке має вирішити реформа має стати припинення витрачання величезних коштів в нікуди і спрямування їх чітко на протидію основним загрозам.

Мається на увазі те, що в СБУ непомірно великий роздутний штат в 30 000 співробітників, більшість з яких займаються непрофільними господарськими справами, а ті хто все ж бореться з ворогом, отримує мізерну зарплатню. Необхідно проводити оптимізацію як витрат, так і штату підрозділів. Кожна копійка повинна йти на зміцнення нашої безпеки, а не на утримання непотрібного бюрократичного апарату.

Також слід зазначити, що саме співробітники підрозділів, які займаються протидією економічним і корупційним злочинам, найчастіше стають фігурантами журналістських розслідувань про хабарництво і тиск на бізнес з боку СБУ. Унеможливлення вчинення корупційних дій співробітниками спецслужби - це друге важливе завдання реформи.

Третім завданням, яке безпосередньо пов'язане з підвищенням ефективності, я вважаю зміщення акценту із розслідування злочинів, що вже відбулися, покарання винуватих та відшкодування збитків, на попередження ризиків та унеможливлення настання негативних наслідків - на ефективні превентивні дії спецслужби. СБУ не повинна шукати вкрадене, вона повинна знати хто, де, коли, що і для чого захоче викрасти. 

І четверте завдання - це забезпечення дієвого контролю за діяльністю Служби безпеки України, оскільки пряме підпорядкування цього органу президентській вертикалі влади у поєднанні з цілковитою таємністю створює умови для зловживань конституційними правами  громадян, тиску на бізнес та політичних опонентів. Необхідно створити стійку збалансовану систему, яка максимально забезпечить рівновагу між потребами безпеки і захистом прав особи.

Реалізувавши зазначені завдання, ми зможемо отримати таку Службу безпеки України, яка буде дієвим та максимально ефективним інструментом для захисту національної безпеки. А поки цього не відбувається, держава щодня витрачає величезний ресурс, що спрямований на боротьбу СБУ з тим, з чим і так може боротися інший правоохоронний орган. В цей час втрачається ефективність за напрямком захисту національної безпеки під час війни. 

Тому ми не можемо надалі зволікати з перезавантаженням СБУ. Ціна постійних затримок критично велика. Ми роками за них платимо не тільки марно втраченими мільйонами гривень, а реальними ризиками для державності і всеосяжної безпеки народу України

І здавалося б, у воюючій країні реформами безпекового сектору повинні опікуватися в першу чергу, і ніхто, крім відкритих прихильників Росії у владі не повинен їх блокувати. А виявилося, що сильний супротив пішов звідти, звідки і не очікуєш. Високопосадові СБУ першими почали протистояти змінам, висловлюючи неприпустимість прийняття законопроекту на різних стадіях його підготовки. В парламенті утворилась група з народних депутатів від фракції більшості, що активно демонструють антипатію до реформи. Виникає враження, що, депутати об’єдналася не без допомоги СБУ. 

Отже, результати голосування за законопроект 3196-д важко передбачити, але незалежно від того, підтримає парламент цей законопроект чи ні, люди повинні розуміти, що така реформа системи державної безпеки опосередковано зачіпає кожного з нас. Важливо донести ключові її ідеї до широкого кола громадян, а також спільно стежити щоб ніхто не маніпулював цією темою і не спотворив її зміст, який закладено в законопроекті №3196-д.

І хоч законопроект не ідеальний, однак це шанс змінити нашу державну безпеку, перестати неефективно витрачати бюджетні кошти, позбутися  недоброчесних та непрофесійних кадрів, унеможливити тиск на бізнес і переслідування політичних конкурентів, якісно підготувати фахівців, забезпечити їх найкращою технікою та обладнанням, сконцентрувати усі сили на самих важливих напрямах і дати потужну відсіч агресору.