СТІНА 2.0.

У той же час, українська влада, розуміючи, що “гаряча” точка може у будь-який час переміститися з польського кордону на український, намагається вигадати якусь стратегію захисту. Міністр внутрішніх справ Денис Монастирський раптом оголошує про залучення асоціацій власників травматів до охорони кордону та боротьби з нелегалами.

Проте, це історія знову про втрачені шанси.

Ідея “Стіни” на кордоні з Росією була дуже вдалою урядовою ініціативою у перші роки війни. Створення інфраструктурної системи для оборони, комунікації та мережі перешкод для проникнення в Україну російських ДРГ, нелегальних мігрантів, запобігання контробанді тощо – заслуговувала на підтримку та негайну реалізацію.

Ще в травні 2015 року уряд Арсенія Яценюка затвердив “систему охорони державного кордону, що складаєтьсяз комплексних систем відеоспостереження та контролю, суцільного протитранспортного рову, контрольно-слідової смуги, невибухових інженерних загороджень та пересувних бойових модулів, які дозволяють створити суцільну зону спостереження вздовж всього кордону, а також є складовою системи вогневого ураження. Технічні засоби, що складають основу системи, пов’язані в єдиний комплекс, керуються з єдиного центру і дають змогу відслідковувати обстановку дистанційно, в режимі реального часу, розпізнавати загрози та ідентифікувати цілі, а також керувати силами реагування». По ходу навіть вдалося знизити собівартість будівництва такої системи з 18 до 4 млрд грн.

Хіба не було очевидно, що протистояння з Росією затягнеться на довгий період? Загроза російського масштабного військового вторгнення, як і рейдів невеликих груп “зелених чоловічків” в глиб нашої території ймовірна не лише на лінії розмежування на Донбасі, а й в найменш захищених ділянках кордону з РФ та Білоруссю на Сумщині, Харківщині, Чернігівщині та Житомирщині.

На жаль ідею “Стіни” захейтили в 2015-2016 рр (причому і “сусіди” по коаліції, і рашистські пропагандисти), а “зелені” просто поховали проект.

Зараз вперше про потребу будівництва оборонних укріплень на кордоні заговорили лише наприкінці липня 2021 року.

Сьогодні влада обійцяє до 2023 року повністю облаштувати кордон...

Сподіваюся, “Стіну” таки добудують. І це справа не лише України, а й ЄС. Польща та Литва вже затвердили інфраструктурні проекти по типу української “Стіни” зразка 2015 року й приступили до їх реалізації. Ці системи повинні бути об’єднані в одну мережу.

Потрібно відкинути застарілі наративи про “мости” та відкриті кордни між Азією та Європою, які проходять через Україну. На мостах не живуть, по них йдуть війська вторгнення.