Чому Польщею керує "ПіС" i, ймовірно, ще трохи нею покерує?

Тефлоновий "ПіС"

Вересневе дослідження електоральних преференцій населення показало, що суспільна підтримка головної опозиційної, центристської партії є цілісною конструкцією, яка не вимагає виділення комами] "Громадянська платформа" в середньому становить 24% і порівняно з серпневими результатами дещо знизилася. Отже, стало зрозуміло, що повернення колишнього прем’єр-міністра Польщі (2007-2014), a донедавна президента Європейської Ради – Дональда Туска, на посаду очільника "Громадянської платформи", не принесло значних змін у суперництві з партією "Право і Справедливість".

Повернення Дональда Туска було не єдиним чинником, що визначався [кома є зайвою] як потенційний гейм-ченджер польської політичної сцени, що мав детронізувати "ПіС". Минає рік від потужних протестів, які сколихнули Польщу. Невдоволення опозиції щодо рішення Конституційного трибуналу Польщі, прийнятого у жовтні 2020 року, коли Трибунал визнав неконституційним положення законодавства, що дозволяло жінкам перервати вагітність у випадку виявлення у плода важкого дефекту або невиліковної хвороби. Це спричинило хвилю масових протестів з наміром скинути "ПіС". Однак цього не сталося.

Ще одним чинником, який мав завдати поразки "ПіС", була пандемія COVID-19. Необхідність введення численних обмежень і велика кількість смертей, що перевищує звичні середні показники, мали викликати несхвальну реакцію та скоротити електорат уряду, проте понад півтора року від початку пандемії, за даними CBOS (Центру досліджень громадської думки), 52% поляків оцінює дії уряду добре або дуже добре.

Додаткову надію на зміни викликала напружена ситуація у таборі "Об’єднаної правиці". На початку другої каденції "ПіС", тобто восени 2019 року, виникали суперечки між "ПіС" та його коаліціянтами з "Солідарної Польщі" Збігнєва Зіобро i "Згоди" Ярослава Говіна.

Якщо до цього додати контроль Сенату, ініційований опозицією, то створювалося враження, що ситуація може вийти з-під контролю і параліч уряду призведе до дострокових виборів. Втім, така перспектива віддалялася. Уряд формально втратив більшість у парламенті, але перетягнув на свою сторону переважаючу більшість депутатів, які раніше співпрацювали з Говіном. Після 6 років урядування "ПіС" і надалі користується у Польщі найбільшою підтримкою громадськості.

Як це пояснити? Чи така незмінна підтримка з боку громадськості зумовлена якістю урядування? Щороку Аналітичний центр Ягеллонського клубу надає звіт, який підсумовує реформи, проведені в найважливіших державних політиках протягом звітного року. Оцінку виконують експерти у галузі окремих державних секторів з Аналітичного центру Ягеллонського клубу. Перегляд усіх річних оцінок дозволяє коротко представити найбільші успіхи та невдачі правління як Беати Шидло (2016-2017), так і Матеуша Моравецького (2017-). Аналізуючи аспект стандартів політичного життя і здійснені реформи в окремих державних секторах, багато рішень мали солодко-гіркий смак. Modus operandi "ПіС", який приносив користь в одній сфері, породжував неабиякі втрати в іншій. Успіхи правління "ПіС" стоять поруч з поразками.

Диференційовані стандарти

Найкращим прикладом цього парадоксу є оцінка методу дій "ПіС". Виборцям подобається непохитна рішучість у впровадженні реформ, анонсованих "ПіС". Переважаюча більшість обіцянок, проголошених до 2015 року, була виконана (хоча й не усі), що раніше було рідкісним явищем. До виконаних обіцянок можна віднести зниження пенсійного віку (з 67 до 60 для жінок і до 65 для чоловіків), ліквідацію гімназій (що означає повернення до моделі освіти 8-річної початкової школи та 4-річного ліцею), або впровадження програми 500+ (500 злотих щомісяця, тобто понад 100 доларів допомоги батькам на кожну дитину від народження до 18 років). Це лише кілька прикладів з довгого переліку питань, які вдалося вирішити (хоч не всі й не протягом першої каденції).

Однак, з іншого боку, прагнення досягти швидкого успіху змушує уряд обирати короткий шлях, нехтуючи при цьому процедурами. Антиінституційний підхід проявляється також у багатьох заходах, що здійснюються ad hoc під впливом політичного імпульсу. "Підкидання" незапланованих завдань, що вимагають негайної реакції, перекреслюють усі продумані стратегії та перетворюють їх у папери, які нічого не варті, оскільки рішення, прийняті під впливом імпульсу, дуже часто руйнують логіку запланованих дій, що ускладнює послідовне втілення довгострокової політики в багатьох сферах.

Перевагою правління "ПіС" є більший плюралізм в еліті влади. Завдяки "ПіС" багато людей, особливо з консервативними поглядами, які не входили до кіл, що формували Третю Річ Посполиту, до 2015 року мали відчуття "скляної стелі" і були ігноровані державними структурами. "ПіС" надав їм простір для дій. На жаль, зворотним боком цієї історії є реваншизм по відношенню до еліт, що не користувалися симпатією влади, який призводить до кадрових переміщень також там, де це не було виправдано. Гірше того, недостатність висококваліфікованих спеціалістів призводить до того, що нові управителі державних установ отримували посади за лояльність до партії, а не з приводу власних компетенцій.

"ПіС" демократизував Польщу. Прислухаючись до голосу польської провінції, а не еліт, він став її речником. Проблема полягає у тому, що цей цінний коректив – під кутом якості демократії – був поверхневий. Підхід "ПіС" до "народу" часто має патерналістський характер. Важко відстоювати зневажливе ставлення до всього неурядового сектору та процесу громадських консультацій. "ПіС" прислухається до очікувань людей, але хоче відповісти на них самостійно, не створюючи простору для коригування рішень, які ним приймаються.

Боротьба з корупцією та відсутність олігархів, безсумнівно, є недооціненим успіхом польської демократії. Оскільки перша проблема була ще суттєвою протягом перших двох декад існування Третьої Речі Посполитої і була значно зменшена, остільки друга проблема ніколи не виникла. "ПіС", на відміну від Орбана, не працює "на стероїдах", пропонованих доброзичливими бізнесменами, бо... таких немає.

У Польщі політика і бізнес виразно розмежовані, а у випадку "ПіС" можна говорити про вкрай радикальний поділ. Важко вказати будь-якого бізнесмена, який завдячував би своєю позицією на ринку владному "ПіС". Важко також вказати будь-якого підприємця, підтримка якого була б фінансовим фундаментом "ПіС".

На жаль, тією мірою, якою важко говорити про системну корупцію, політична корупція стала повсякденним явищем, зокрема у вигляді пропонування посад депутатам від інших партій в обмін на перехід на сторону "ПіС" у Сеймі, а останнім часом ця проблема перетворилася у безпрецедентну за своїм масштабом.

"ПіС" запам’ятається, як партія, яка провела масштабний перерозподіл ресурсів. Значне покращення становища відчуло багато соціальних груп, куди безпосередньо перераховувалися кошти – сім’ї з дітьми, інваліди, пенсіонери. На жаль, перерозподіл часто супроводжувався партійною калькуляцією. Найщедріше обдаровувалися ті, хто належить до (потенційного) електорату цієї партії. Найбільш яскравим прикладом партійніцтва був фонд підтримки органів місцевого самоврядування, які постраждали від пандемії. Кошти призначалися передусім тим органам місцевого самоврядування, у керівництві яких засідають політики, пов’язані з "ПіС". Там, де керують люди, пов’язані з опозицією, доступних коштів було значно менше.

Реалізація державних політик

Якщо говорити про окремі державні політики, не можна не почати з економічної політики. Рішучий відхід від економічного неолібералізму був до вподоби виборцям, які втомилися від майже трьох декад трансформаційних зусиль, коли на соціальну політику завжди не вистачало коштів. Підвищення мінімальної заробітної плати, зниження податків для найбідніших, запровадження амбітних соціальних програм, у тому переважно сконцентрованих на безпосередніх трансферах. Проте критикується тенденція до обмеження ринкової конкуренції на користь державних підприємств та їх "ручне управління", спрямоване на досягнення цілей, які не випливають із бізнес-стратегій.

Зазначені соціальні трансфери були можливими, зокрема, завдяки ефективному ущільненню податкової системи. Радикальне зростання доходів держави дозволило збільшити витрати без негативних наслідків для державних фінансів. Мало того, зменшувався також відсоток державного боргу, незважаючи на зниження податків. Зменшено податок на прибуток для всіх з 18% до 17%, і до 0% для молоді, зменшено CIT (податок на доходи юридичних осіб) для малого та середнього бізнесу, а також VAT (ПДВ) на багато товарів.

Втім усі заходи були реалізовані не шляхом послідовної податкової реформи, а поступового "латання дірок" вже й без того занадто ускладненої податкової системи. Подібна ситуація спостерігається також у проведені ключової реформи другої каденції "ПіС", тобто "Польського ладу", який передбачає значне збільшення неоподатковуваної суми та введення більшої прогресивності в податкову систему. Внаслідок внесених змін, які запроваджують пільги (напр.,звільнення від податку тощо), польська податкова система стане вкрай складною. Це створить чималі витрати не лише для підприємств, але й податкового апарату.

Більші кошти в бюджеті дали змогу збільшити фінансування комунальних послуг. За останні роки було підвищено заробітну плату багатьом працівникам державного сектору, у тому числі медичним працівникам та вчителям. Крім того, створено додаткові кошти для розвитку як інфраструктури, так і транспортних послуг, особливо в малих містах. Збільшення витрат, яке є досить значним у випадку сектору охорони здоров’я, часто не означає якість, яка була б очевидна. Нездатність втілювати більш складні реформи, які не зводяться до простого трансферту коштів, помітна в багатьох державних секторах.

Щодо енергетичної політики, успіх "ПіС" полягає в ефективній боротьбі за газову незалежність від Росії, який досягається шляхом будівництва планованого протягом багатьох років газопроводу Baltic Pipe до Норвегії, розширення терміналу ЗПГ у Свіноуйсьце, будівництва сполучення зі Словаччиною та Литвою та боротьби з Газпромом, яка призвела до затримки "Північного потоку-2". Зокрема, уряд домагався прийняття поправки до газової директиви ЄС, яка повинна була усунути неясності та підпорядкувати газопровід законам ЄС. Крім того, Польща рішуче лобіювала впровадження санкцій США проти "Газпрому", що сталося у грудні 2019 року. До того ж, державна PGNiG (Польська нафтова і газова компанія) домоглася стягнення через суд суми переплачених рахунків за газ у розмірі 1,5 млрд. доларів США внаслідок завищення цін.

З іншого боку, триваюча енергетична трансформація є непослідовною. Складним завданням залишається реформа гірничодобувної галузі, заблоковано розвиток вітроенергетики, знизилася конкуренція на ринку енергетики та газу по відношенню до державних підприємств.

Уряд "ПіС" інвестував значні кошти в культуру, створюючи нові установи, такі як Національний Інститут Свободи, який створив ефективну комплексну систему підтримки неурядових організацій різних категорій. Нинішній медіа-ринок є набагато плюралістичнішим, ніж до 2015 року. Втім "ПіС" перетворив Польське Телебачення на інструмент пропаганди та атак на опозицію набагато більшою мірою, ніж це було за часів правління попереднього уряду.

Другим символом поганих змін після TVP є система правосуддя. Постійні суперечки з інституціями ЄС щодо дотримання принципів верховенства права призвели до подальших змін та посилення хаосу в судоустрої. Незважаючи на здебільшого вірний діагноз "ПіС" щодо необхідності піддати судову владу демократичному контролю та відійти від моделі саморегулювання, яка перетворюється на владу судової корпорації, внесені зміни занадто сильно нахиляли маятник у бік політичного контролю, особливо щодо Конституційного трибуналу. До того ж ці зміни викликали суперечку щодо їх конституційності.

У секторі безпеки найбільшим успіхом "ПіС" без сумніву є посилення військової присутності НАТО на східному фланзі, у тому числі завдяки присутності американських підрозділів у Польщі. Водночас було зміцнене двостороннє військове співробітництво зі США. Аверсом цієї історії є, однак, хибний процес модернізації польського війська. Владний табір закупив у американців танки Abrams та літаки F-35, які, на думку експертів, не варто було купувати з огляду на інші пріоритети, такі як завершення комплектування систем протиповітряної оборони.

Навіть пандемія COVID-19, як виявилося, мала два обличчя. З одного боку, економічні результати були відносно непоганими на фоні цілого ЄС. Запроваджені "Антикризові щити" ефективно запобігли банкрутству багатьох суб’єктів господарювання. На іншому полюсі досягнень, на фоні ЄС, була кількість смертей, що перевищує звичні середні показники, спричинених як безпосередньо, так і опосередковано COVID-19. Це спровокувало думку, що уряд впорався з економічною кризою, але програв пандемії.

Три джерела успіху

Представлений спрощений баланс досягнень "ПіС" далеко не однозначний. Перелік успіхів такий самий довгий, як і невдач. Звичайно, якби цей баланс визначав результат виборів, у "ПіС" були б проблеми з поновленням мандату на урядування в 2019 році, і, безперечно, він не мав би шансів на наступних виборах у 2023 році. Що саме є вирішальним чинником впливу "ПіС" на поляків, який заволодів їх серцями, якщо не концентрування уваги людей на успіхах уряду? Сукупність трьох чинників.

По-перше, останні кілька років були найкращим періодом економічного зростання в Польщі. У період з 2014 до 2021 року ВВП – по відношенню до середнього показника ЄС – збільшився з 66% до 77%. З 2015 року зниження зовнішнього державного боргу сягнуло майже 9%, а збільшення середньої заробітної плати – на 34%. З 2016 року Польща щороку фіксує перевищення експорту над імпортом, постійно його збільшуючи.

Економічні результати позначилися на вимірних соціальних показниках. З 2015 року спостерігається зниження безробіття на 36%. Польща посіла перше місце у ЄС зі скорочення бідності (на 57%). Якщо в період з 2010 до 2015 року кількість польських емігрантів збільшилася майже на 400 тис., то протягом періоду з 2015 по 2019 років вона зменшилася на 100 тис. Ці результати дуже помітно вплинули на ставлення поляків до влади. Якщо у 2015 році задоволених своїм життям поляків було менше половини, то на початку 2020 року, тобто напередодні панемії, їх кількість зросла до 70%. Звісно, залишається спірним питання, якою мірою "ПіС" заслужив економічний успіх Польщі, а якою вплинули на його досягнення інші чинники. Втім для виборців це питання несуттєве.

По-друге, "ПіС" дуже добре відповідає на культурні потреби маломістечкової Польщі, яка статистично домінує над великими польськими агломераціями з Варшавою на чолі. Загалом, у найбільших польських містах проживає менше людей, ніж у малих містечках та селах. Такі місцевості є помірно консервативними, що випливає зі специфіки Польщі. Незважаючи на прогресуючу секуляризацію, католицизм та його моральна система все ще залишаються аксіологічною точкою відліку для мільйонів поляків, що відрізняє Польщу від решти Європи. Мешканці малих місцевостей відають перевагу усьому тому, що належить до локального та укоріненого в польських традиціях, відсуваючи на друге місце усе глобальне. Тому вони недовірливо відносяться до таких культурних тенденцій, які не враховують їх власних переконань.

Вони хочуть бути в ЄС, але також цінують суверенітет своєї держави, прагнуть західноєвропейського рівня життя та водночас не визнають патерналістського ставлення з боку західноєвропейської еліти, яка завжди краще знає, як демократія має функціонувати у Центральній та Східній Європі.

"ПіС" дуже ефективно обслуговує не лише матеріальні потреби польської провінції шляхом безпосередніх трансферів, але й відповідає на потреби задоволення почуття гідності. "ПіС", на відміну від ліберальної еліти, яка розглядає консерватизм як перешкоду на шляху розвитку, дає мільйонам поляків безпеку національної ідентичності.

По-третє, велика проблема опозиції полягає у тому, що владному "ПіС" нема кому програвати, відколи "Громадянська платформа" розпочала боротьбу за електорат великих міських агломерацій з лівицею, залишивши монополію на провінцію для "ПіС". Найбільші польські міста є безперечно найвпливовішими у культурному й інтелектуальному розумінні та широко представлені у засобах масової інформації, проте не вони є вирішальним чинником у перемозі на виборах.

"ПіС" - не "Фідес", а Польща - не Угорщина

Бажані соціальні реформи, слабкість опозиції, економічне зростання, а також підвищення самооцінки провінції за рахунок найбільших метрополій – це чинники, які у європейських дебатах начебто зближують ситуацію Польщі та Угорщини, "ПіС" i "Фідес". Проте слід зазначити, що, незважаючи на деяку схожість і польсько-угорську співпрацю в окремих сферах, між ними існують суттєві відмінності як у внутрішній, так і зовнішній політиці.

Щодо першої, слід підкреслити, що Польща – це країна, в якій переважаюча більшість впливових ЗМІ неприязно налаштована до влади, оскільки репрезентує ліберальний напрям. Отримання контролю над державним телебаченням і радіо означає, що тепер у публічних дебатах беруть участь "антиПІСовські" та "проПІСовські", а також нейтральні ЗМІ. Хоча ідеальною була б ситуація, у якій усі телевізійні канали оцінюють уряд об’єктивно, без ідеологічних упереджень та симпатій, що є кращим варіантом, порівняно з періодом до 2015 року, коли приватні й державні станції репрезентували один "антиПІСовський" варіант. Крім наведеного вище, нинішню ситуацію у Польщі не можна порівняти з Угорщиною, де опозиційні ЗМІ приборкав табір Орбана. До того ж "ПіС" не має і не будує власної олігархії, яка поступово перетворюється на потенційно небезпечне явище в Угорщині. Різниця між Варшавою та Будапештом полягає у тому, що гроші ЄС Моравецький інвестує у своїх виборців, розвиваючи польську провінцію, а Орбан інвестує в олігархів, які відплачують йому лояльністю та підтримкою.

"ПіС" – послідовна антиросійська i водночас проукраїнська партія. Задовго до російської агресії проти України, середовище "ПіС" застерігало Європу від імперіалізму Москви, закликаючи як ЄС, так і НАТО рішуче підтримати Україну та надати їй перспективу членства у цих організаціях. Після початку війни на Донбасі постійно наголошує на необхідності збереження санкцій проти Росії, незважаючи на те, що багато хто в Європі хотів би їх скасувати і повернутися до business-as-usual, тобто нормальних відносин з Путіним. Варто додати, що уряд "ПіС" ніколи не розглядав історичні суперечки з Україною як аргумент на користь відмови від стратегічного партнерства з Києвом.

На відміну від інших правих партій ЄС, "ПіС" не прагне виходити з ЄС чи спричинити його розлам зсередини, а намагається реформувати у дусі зміцнення суверенітету держав-членів та поваги до ідеї субсидіарності, яка являє собою договірне врегулювання, що порушується наднаціональними інституціями. Варто зазначити, що уряд "ПіС", звинувачуваний у антиєвросоюзному підході, сам запропонував нові європейські податки, беручи на себе загальний борг, а також підтримує розширення ЄС на схід, незважаючи на те, що ці країни конкуруватимуть із Польщею в отриманні коштів ЄС.

Публікація (окрім ілюстрацій) доступна згідно з умовами ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International. Дозволяється будь-яке використання роботи за умови, якщо вказано інформацію про правовласників. Завдання, що виконується для суспільного інтересу, фінансується Міністерствомзакордонних справ Республіки Польща. Думки, висловлені у цій статті, належать авторам і не відображають офіційних поглядів чи позицій Міністерства закордонних справ Республіки Польща